Кривавий Бабин Яр: 75 років тому у Києві почалися масові розстріли євреїв

Гітлерівцям вистачило лише 10 днів, щоб почати смертельне божевілля у Києві: 19 вересня вони увійшли до Києва, 24 вересня злетів у повітря Хрещатик, а 29-го, коли центр міста ще курився, почалася кривава меса у Бабиному Яру.

Перші масові страти відбулися вже 27 вересня, коли були розстріляні паціенти Психіатрічної лікарні ім. Павлова, розташованій як раз впритул до яру. Слідом нацисти взялися за євреїв.

Деякі дослідники історії стверджують, що саме знищення НКВСниками головної вулиці окупованого Києва і стало тою підставою, що дозволила німцям без зайвих прелюдій розпочати страти у Бабиному Яру. У місті спеціально почали розповсюджувати чутки, що до її знищення причетні іудеї. Мовляв, більшість євреїв – агенти НКВС, а саме цей каральний орган і заміновував Хрещатик (в ті часи всі розуміли, хто насправді знищив головну вулицю України), коли з нього виходила радянська армія.

Спецслужбісти вірили в те, що якщо підірвуть головну вулицю столиці радянської України, то знищать чималу частину окупаційного начальства, яке розміститься саме у центрі міста – втрати серед цивільних мешканців нікого не цікавили. Але на цьому зіграли і окупанти: вони тут же використали вибухи, аби викликати у мешканців Києва ненависть до євреїв як головних винуватців трагедії. Сюди ж додали і попередній терор спецслужбістів СРСР проти українців, мовляв, євреї обіймали чимало керівних посад, тож також допомагали в цьому.   

За деякими джерелами, рішення про початок знищення єврейського населення міста було ухвалене на нараді, що зібралася за кілька днів після перших вибухів. Місце розстрілів довго обирати не довелося: Бабин Яр був найглибшим і, напевне, найбільшим яром на території Києва, тож не дивно, що саме тут гітлерівці вирішили ховати вбитих людей.

На стовпах і будинках з'явилися оголошення, що 29 вересня о 8 годині ранку усі євреї мають зібратися неподалік кладовища в районі вулиці Мельникова. З собою треба було взяти документи, гроші та цінні речі, а також теплий одяг та білизну. Тим, хто не прийде, обіцяли розстріл.

Подейкують, що у смертельній спецоперації по знищенню євреїв не останню роль зіграли і двірники столичних будинків – а вуни були цінними кадрами при будь-якій владі. Їм дали команду розповсюдити серед населенням інформацію, що 29 вересня буде проведений перепис єврейського населення з подальшим відселенням з міста. Двірники свою місію виконали. Втім, напевно, вони самі не знали, що кличуть людей на смерть.  

Зранку 29 вересня – це був понеділок – тисячі євреїв прибули на вказане місце. Більшість – жінки, діти та люди похилого віку, адже молодих чоловіків ще раніше призвали на фронт. За спогадами очевидців, біля Бабиного Яру був створений пропускний пункт. Тут у євреїв забирали документи та коштовності, після чого примушували роздягатися. Саме тоді бідолахи починали розуміти, що приречені на смерть.

Після "перевірки" по кілька десятків євреїв гнали до краю яру. Тих хто пручався, заганяли палицями. Поліцаї-супроводжючі розходилися в різні боки від скупчення перелякани роздягнутих людей. На іншому краю яру сидів кулеметник, який буквально "викошував" людей. Трупи падали у рів – або ж їх скидали поліцаї. Далі на місце розстрілу заганяли наступну групу людей. Це був справжній кривавий конвеєр.

Для того, щоб не було чутно криків, які вже стояли над ровом, і не виникала непотрібна паніка, були встановлені динаміки, з яких лунала гучна музика. Більше того, над місцем масового розстрілу начебто навіть кружляв літак, щоб повністю заглушити крики і постріли кулемета.

Після того, як у яру накопичувалося досить багато трупів, їх засипали землею. Потім кулеметник розстрілював чергову групу людей, яких теж засипали землею.

На свою смерть прийшло так багато євреїв, що гітлерівці не змогли розстріляти усіх протягом одного дня. Усіх, хто вижив, зачинили у підходящих приміщеннях, що були неподалік Бабиного Яру. Наступного дня євреїв знову розстрілювали за тією ж схемою, що і напередодні.

Протягом 29-30 вересня так було знищено майже 35 тисяч людей. Розстріли продовжилися і у жовтні 1941 року. Та й протягом усієї окупації у яру періодично відбувалися страти не тільки євреїв, але й ромів, українців (саме там серед інших "оунівців" була страчена Олена Теліга, ім'я якої тепер носить прилегла вулиця) та людей інших національностей. Загалом у Бабиному Яру було розстріляно близько 200 тис. осіб.

Варто додати, що початком розстрілів євреїв у Києві керував Пауль Блобель, який очолював зондеркоманду 4а айнзатцгрупи "С". Простіше кажучи, людей страчували спеціальні воєнізовані ескадрони смерті нацистської Німеччини – звичайні військові брати участь у таких акціях відмовлялися. Загалом же команда Блобеля вбивала людей у багатьох містах України.

У 1948 році Блобель під час Нюрнберзького процесу був засуджений до смертної кари шляхом повішання. Вирок був приведений у виконання на початку літа 1951 року.