Як під Верховною Радою діє мафія професійних жебраків

Depo.Київ розібрався, як діє система жебрацтва на найвищому рівні.

Ранок. Півгодини до початку засідання Верховної Ради. До будівлі парламенту поспішають депутати: деякі – пішки, деякі – на автомобілях представницького класу.
У цей самий час на роботу виходять найбагатші жебраки України, що "працюють" під Радою.

Система налагоджена до деталей. У будівлю парламенту депутати зазвичай заходять через хвіртки у паркані, що розміщений на розі вулиць Грушевського та Шовковичної. Це – найжирніші місця для жебраків.

Ось біля хвіртки стоїть бабця у медичній масці, а поряд зупиняється дороге авто з якого виходить депутат В'ячеслав Константиновський.

- Допоможіть чим зможете, - заводить пісню старенька, звертаючись до нардепа.

Той не витримує такого душевного натиску і дістає з кишені гроші. Так бабця "заробила" 50 гривень.

Спостерігаємо за жебрачкою далі. Проходить кілька хвилин і біля паркану гальмує чорна іномарка з якої виходить нардеп Володимир Парасюк.

"Пісня" бабці, як на пластинці: "Допоможіть чим зможете". І це ще плюс 50 гривень від депутата.

Отак за 10 хвилин у кишені жебрачки опинилося 100 гривень.

Близько 11-ої години бабці зриваються зі своїх робочих місць, адже засідання парламенту у розпалі і депутатів на вулиці вже немає.

Зазвичай жебраки повертаються до Ради близько 14-ої години, коли у депутатів розпочинається велика перерва у засіданні.

На горизонті з'являється кремезний і бородатий чоловік років 55. Цей вже діє більш зухвало: підбігає до депутатів і ледь не на вухо кричить їм, мовляв, допоможи мені.

Деякі нардепи, аби жебрак відчепився, одразу дістають з кишені гроші. А тих хто не дає грошей бородатий дядько "пресує" секунд 10-15, хапаючи нардепів ледь не за руки.

Зі сторони виглядає так наче бородатий жебрак трохи несповна розуму. Але як тільки підходимо ближче до нього, одразу стає зрозуміло: дядько просто грає свою роль.

Стоячи в кількох метрах від жебрака і його товариша доводиться чути фрази типу: "тепер ти працюй", "я свою частину роботи вже виконав" або "думай, як витрусити грошики з них".

Наважуємося познайомитися з дуетом жебраків. Попередньо ми придумали легенду, щоб війти у довіру до наших "клієнтів".

- Хлопці, доброго дня, - звертаємося до жебраків. – Ми – переселенці з Криму і нам потрібні гроші.

На здивування чоловіки вітаються і навіть починають з'ясовувати в чому наша проблема.

- Наші родичі хочуть просити милостиню у депутатів під Верховною Радою. От хотіли дізнатися, чи не будемо вам заважати?

- Та ставайте хоч 10 чоловік, але грошей вам ніхто не дасть, - відповідає бородатий жебрак.

Далі він розкриває усю "кухню" тутешньої роботи, мовляв, найголовніше – знати "свого" депутата в лице.

- Якщо депутат тебе не знає, то грошей тобі ніхто не дасть, - каже жебрак. – Я от своїм став для депутатів, тому що кілька виборів поспіль працював на штаби деяких партій.

Втім, на уточнююче питання, які саме депутати є "своїми" для жебрака він відповідати відмовився.

Загалом, наша розмова зводиться до того, що просити милостиню під Радою абсолютно невигідно, адже депутати начебто жмоти ще ті. Але в нашій пам'яті одразу випливає, як за 10 хвилин бабця напросила цілу сотню гривень.

Складається враження, що наш новий знайомий ще той психолог. Він наче і не проти, щоб ми були його конкурентами біля парламенту, але разом з тим одразу відбиває бажання жебракувати, мовляв, все рівно ніхто нічого не дає.

Усе скидається на те, що жебрак тонко захищає свою територію від небажаних конкурентів.

До розмови жваво підключається товариш жебрака, що називає себе Вовою.

Вова також кривить лице, запевняючи, що ідея наша не принесе доходу – депутати жмоти.

Вова (зліва) очікує біля парламенту на чергового депутата. 

Далі ще більше. Обидва дядьки навіть образилися, коли ми кілька разів назвали їх жебраками.

- Ми вирішуємо свої питання за допомогою депутатів. Тому і стоїмо тут, - підхоплює Вова. – Я допомагаю АТО.

- То ви просите гроші у нардепів і віддаєте їх на потреби АТО? – уточнюємо у співбесідника.

- Та ні, я просто допомагаю АТО, - стверджує Вова.

Втім, чим саме він допомагає військовим і добровольчим батальйонам, Вова так і не відповів.

А от його колега – бородатий дядько років 55 – вирішує квартирне питання. Начебто його викинули з якоїсь квартирної черги. Втім, як бородатому дядьку мають допомогти депутати, він не захотів розповідати. А на питання, навіщо просить у депутатів гроші, лише зітхнув та посміхнувся.

Після того, як ми розпрощалися з обидвома жебраками, вирішуємо прослідкувати за ними. Під "приціл" потрапляє бородатий дядько.

Близько 15-ої години, коли усі депутати вже вийшли з будівлі парламенту, жебрак прямує в бік станції метро "Арсенальна". В районі готелю "Київ" він виходить на проїжджу частину і йде повз автомобілі, що стоять у заторі.

В якийсь момент бородатий дядько відкриває пасажирські двері новенької білої іномарки і сідає до неї. Авто, виїжджаючи на зустрічну смугу, прямує на вулицю Липську…

Ми ж йдемо до поліцейських, що чергують за парканом Верховної Ради. Цікавимося, чи знають вони бородатого дядька. Виявляється, той вже кілька років поспіль приходить під парламент просити гроші у депутатів.

Отакий він – бізнес професійних жебраків. За нашими спостереженнями, під Радою регулярно працюють 5-6 людей. Вони досить чисто одягненні, хоча і бідненько. На відміну від інших жебраків, "парламентські" - завжди тверезі.

У кожного своя вигадана історія. Хтось начебто допомагає АТОшникам, комусь потрібні гроші на лікування, у когось – помирає родич.

Поспілкувавшись з кількома нардепами стосовно даного питання, можна зробити такий висновок.

Професійні жебраки знають усіх народних депутатів в обличчя і стараються не "муляти" очі, адже до одного й того самого депутата вони підходять час від часу. Така система дає свій ефект: більшість депутатів стикаються з одним й тим самим жебраком лише раз на кілька тижнів.

Звідси випливає, що вони начебто і не дратують народних обранців, тому можуть розраховувати на 50-100 гривень від кожного парламентаря. Враховуючи кількість нардепів, виходить непоганий бізнес для професійних жебраків.

P.S. Один з депутатів розповів нам цікаву історію з життя професійних жебраків під Радою. Одна жінка просила у нардепа гроші на операцію родички. Той дав їй кілька сотень гривень. За місяць та сама жебрачка знову попросила у народного депутата грошей. Тоді парламентар вирішив провідати родичку жінки. У відповідь жебрачка заявила, що родичка лікується у Херсоні. Депутат заявив, що готовий поїхати до херсонської лікарні. Після цього жебрачка просто втекла і більше до цього нардепа не підходила...