Запрограмований колапс: Як "мінування" мосту Метро показало всі косяки транспортників Кличка

Ввечері 18 вересня столицю вкотре накрив транспортний колапс, цього разу – рукотворний і особливих масштабів. Для нього вистачило перекриття мосту Метро, який погрожував підірвати колишній військовий Олексій Белько. Окрім перекриття автомобільного руху через міст було також заблоковано рух метрополітену через Дніпро. На червоній гілці потяги курсували від станції "Лісова" до "Дарниці" і від "Академмістечка" до "Хрещатика". Від станції "Дарниця" до "Хрещатика" потяги не йшли. Блокування метро через Дніпро сталось близько 16-ї години дня, рух у підземці між станціями "Дарниця" та "Хрещатик" було відновлено лише близько 20:30. Тобто фактично п’ять годин кияни не могли проїхати червоною гілкою метрополітену з правого берега на лівий. На деяких станціях підземки, які працювали, почался тиснява, адже не усі пасажири навіть могли зайти до вагонів.

Логічно, що більшість містян вирішили їхати додому не метрополітеном, а наземним транспортом. Проте, як виявилось, транспортне керівництво міста не надто було готове обслужити усіх пасажирів під час надзвичайної ситуації у місті. Наприклад, ані на сайті "Київпастрансу", ані на сторінці комунального підприємства у "Фейсбуці" не було жодного повідомлення щодо організації роботи у такий надзвичайний час. Звісно, якби чиновники розробили окрему схему роботи наземного транспорту на випадок надзвичайної ситуації, вони повідомили би про це містян. Проте усе скидається на те, що додаткового транспорту випущено на маршрути не було і автобуси, тролейбуси і трамваї працювали у звичайному режимі вечірньої години пік.

Взяти для прикладу трамвайний маршрут №4, що курсує від станції міської електрички "Троєщина-2" до вулиці Милославської. Після 20-ї години тут курсували лише кілька трамваїв на один вагон, як і у будь-який вечір. Звісно, коли в місті немає ніяких надзвичайних ситуацій, в таку годину цим трамвайним маршрутом користується не настільки багато людей, щоб пускати трамваї з двома вагонами – вистачає одинарних. Проте коли дуже багато киян вирішили замість метро, яке було напівзаблоковане, скористатись міською електричкою, щоб дістатись з роботи додому, виявилось, що одинарні трамваї просто не можуть забрати усіх пасажирів від електрички. Пасажири вимушені були буквально брати штурмом такий маленький транспорт. Як наслідок – у трамваї усі їхали, наче шпроти у банці.

І таких трамваїв знадобилось не один, не два і не три, щоб просто забрати кілька сотень пасажирів зі станції "Троєщина-2", які приїхали лише одним потягом. Додати сюди дощ, під яким мокли пасажири в очікуванні трамвая і вимальовується дуже "комфортна" картина стану громадського транспорту столиці. А усього-то потрібно було замінити одинарні трамваї на рухомий склад з двома вагонами.

Стосовно роботи міської електрички – це окрема історія. Мало того, що цей вид транспорту курсує, як заманеться, навіть у звичайні дні, транспортники підклали свиню пасажирам і ввечері 18 вересня, під час транспортного колапсу. Рух міської електрички ніхто навіть не думав коригувати. Багато пасажирів не йшли до метро на станцію "Вокзальна", щоб дістатись лівого берега. Замість цього кияни вирішили їхати міською електричкою зі станції "Київ-Пасажирський", адже цим видом транспорту можна дістатись, наприклад, Лівобережки, як і на метро.

О 19:27 на платформу станції "Київ-Пасажирський" прибув потяг міської електрички, який їхав в напрямку станції метро "Почайна". Пасажири зайшли до нього, але згодом виявилось, що він курсує лише до станції "Київ-Волинський". Так, на сайті "Київпастрансу" в графіку вказано, що саме цей рейс міської електрички далі "Київ-Волинського" не їде в цей час, але цього разу у місті була надзвичайна ситуація, а міська електричка – чи не єдиний вид транспорту, що може їхати без заторів, і, наприклад, до Лівобережки з вокзалу окрім метро і міської електрички фактично ніяк не дістатись. Натомість пасажирам довелось виходити з потягу, який проїхав лише половину кільця міської електрички, і чекати наступного, який, зрозуміло, і так був переповнений.

Звісно, чиновники-транспортники зі столичної мерії, як завжди можуть заявити, що "Київпастранс" є лише оператором міської електрички, а потяги надає Південно-Західна залізниця, та й графік руху затверджується з нею, адже кільцем міської електрички курсують не тільки пасажирські потяги, але й вантажні. Проте за правильної комунікації між мерією Києва і залізничниками, напевно, можна було б якось скоригувати графік курсування потягів, що возять киян з правого берега на лівий, враховуючи, що це був один з надійних видів громадського транспорту, щоб кияни без заторів дістатись додому. Увесь інший громадський транспорт просто стояв у шалених багатокілометрових заторах.  

Те ж саме стосується і іншого наземного транспорту: напевне, у співробітництві зі столичною поліцією, яка б допомогла організувати рух на найбільш проблемних ділянках, можна було б вивести додатковий транспорт на маршрути і забезпечити розвезення киян альтернативними шляхами – все ж таки, міст у столиці не один. Проте і цього помічено не було. Транспорт працював як завжди – тобто стояв у шалених заторах.

Загалом ситуація склалась така, що тисячі кияни, аби дістатись спальних районів на лівому березі, просто йшли пішки через Північний міст.

Усі, хто ввечері, 18 вересня, мав їхати від станції метро "Почайна" в бік Троєщини, мабуть, прокляли усе на світі. Свідки подій кажуть, що затори тут зникли лише близько опівночі. 

Ця історія наочно показала, що Київ є дуже вразливим перед подібниим надзвичайними ситуаціями. І це лише один заблокований "мінером" міст. Важко уявити, що сталося б, якби було заявлено про мінування двох мостів через Дніпро.

Звісно, ситуація для головних транспортників міста була нестандартною, але великий мегаполіс має бути готовим до таких подій. Замість цього кияни самі викручувались із ситуації і шукали альтернативу метрополітену, щоб дістатись з правого берега на лівий. З боку чиновників не було жодних підказок, як полегшити вирішення цього питання. Увесь наземний транспорт просто працював у звичному режимі наче проблем у метро не було. Не дивно, що за таких обставин мешканці лівого берега, які їхали додому з центру міста та його околиць, дістались домівок на кілька годин пізніше ніж зазвичай. І деякі, як вже зазначалося, пішки, адже альтернативи фактично не було.