Навіщо Кириленко будує музей Леніна в шевченківській хаті

Музей жертв тоталітаризму - це складний інтелектуальний продукт, який потребує серйозних коштів. Він потребує обговорення концепції, він потребує перейняття досвіду інших країн. Але нічого цього Мінкульт не робить і не збирається робити.

Заява Вячеслава Кириленка про те, що він планує в столичному музеї просто неба зробити музей повалених Ленінів - це просто дурість. А те, що директорат музею підтримав цю ініціативу, говорить про конформізм і нерозуміння того, що таке етнографічний музей.

Давайте уявимо поле Ленінів поруч з карпатськими хатами чи хатами Сіверщини. Кожен із цих дзержинських, мануїльських чи ще когось буде акуратно підписаний і весь пафос буде полягати в тому, що буде вказана дата його повалення.

Чи є в цьому естетичний зміст? Жодного. Яка виховна функція для молодого покоління? Жодної. Чи є це комерційно привабливим новим музейним продуктом? Також ні. Для чого все це робиться? Для галочки, щоб сказати, що ми побороли тоталітаризм і перетворили його на музейну виставку.

Насправді, сьогодні, єдине що потрібно було б зробити - так це зібрати ці пам'ятники десь в одному місці і почати розробляти концепцію нового музею боротьби з тоталітаризмом. Поїхати в Європу і почати займатися пошуком коштів. Можна було б зробити з цього загальнонаціональний рух - коли кожен міг би згадати свого родича репресованого в СРСР. Натомість ми зробимо нікому не потрібне поле з вождями пролетаріату, яке на диво дико виглядатиме поруч із хатами під солом'яними стріхами.

Більше новин про життя столиці читайте на kyiv.depo.ua.