Округ №219: Аксакал-комсомолець проти "любого друзя" двох президентів

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ - №219

Центр – місто Київ, Святошинський район

Опис меж – частина Святошинського району

Місцезнаходження ОВК – місто Київ, вулиця Львівська, 8/6.

Кількість виборчих дільниць - 84

Орієнтовна кількість виборців – 165 тисяч

Округ №219 знаходиться в одній з частин великого Святошинського району (до початку 2000-х років район називався Ленінградським). Іншу частину району охоплює сусідній 218-й округ. Серцем округу №219 є славнозвісна київська Борщагівка – старий спальний район. Поміж киян це місце має не дуже гарну славу через небезпеку з боку вуличного криміналітету. На Борщагівці чи не найнижчі ціни на оренду житла, а тому тут проживає багато приїжджих заробітчан. Такий собі перевалочний пункт на шляху до підкорення столиці. З іншого боку тут і менші, порівняно з іншими районами, ціни на первинне житло, а тому тут масово зводять нові висотки, які все рівно можуть собі дозволити небідні люди.

Довідка: Під час парламентських виборів у 1998 році сучасний Святошинський район входив у межі тодішнього Ленінградського району, а його мешканці голосували на окрузі №212. У 2002 році вже існував Святошинський район і його мешканці голосували на окрузі №219. На виборах 2006-2007 років межі сучасного округу №219 були в межах округу №220. Усе змінилося у 2012 році, коли знову запровадили мажоритарну систему і Святошинський район вже занесли до сучасного 219 округу.

На президентських виборах у 1999 році мешканці тодішнього Ленінградського району голосували на окрузі №212. У 2004, 2010 та 2014 роках мешканці Святошинського району обирали президента України на окрузі №221.

Президентські вибори (межі округу №219)
1999 рік. II тур	Леонід Кучма – 65,1%	Петро Симоненко – 26,02%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко – 81,36%	Віктор Янукович- 15,12%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко – 69,2%	Віктор Янукович – 22,52%
2014 рік	Петро Порошенко – 64,31%	Юлія Тимошенко- 10,04%

На президентських виборах у 1999 році мешканці тодішнього Ленінградського району столиці голосували за Леоніда Кучму. Тоді він набрав 65% голосів проти 26% у Петра Симоненка. У 2004 році кияни вже показали, що надають перевагу кандидатам від демократичних сил. Тоді у Святошинському районі Віктор Ющенко просто розгромив свого опонента Віктора Януковича з різницею у більш ніж 65% голосів. У 2010 році Янукович взяв у Святошинському районі вже трохи більше голосів, але їх все рівно не вистачило, щоб обійти лідера – Юлію Тимошенко, за яку тоді проголосувало майже 70% святошинців. 2014 рік показав, що мешканці Святошинського району надають перевагу одному кандидату і масово за нього голосують. Тоді тут переміг Петро Порошенко з результатом у 64% голосів виборців, Юлія Тимошенко, що була другою, набрала лише 10% голосів.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №219)
1998 рік	Комуністична партія України – 12,93% Народний рух України – 10,58% Виборчий блок "Вперед, Україно" – 10,14%

2002 рік

Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" – 27,76% Партія "Єдність" – 12,83% Виборчий блок Юлії Тимошенко – 12,69%

2006 рік

Блок Юлії Тимошенко – 41,97% Блок "Наша Україна"- 15, 81% Партія Регіонів – 10,48%

2007 рік

Блок Юлії Тимошенко – 50,53% Блок "Наша Україна – Народна самооборона" – 15,89% Партія регіонів – 13,09 %

2012 рік

ВО "Батьківщина" – 32,24% Партія "УДАР" Віталія Кличка – 26,1% ВО "Свобода" – 16,51% Партія Регіонів – 11,4%

2014 рік

ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" – 25,36% Об'єднання "Самопоміч"- 20,1% Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" – 19,48% ВО "Свобода" – 7,37%

У 1998 році на парламентських виборах у межах сучасного округу №219 за мандат змагалися 24 кандидати. Тут балотувався зірка футболу Олег Блохін, який був членом Всеукраїнського об'єднання "Громада" тодішнього екс-прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Блохін посів четверте місце, взявши трохи більше шести тисяч голосів виборців. Також тут балотувався студент Київського університету з цікавим прізвищем Відибіда. Окрім цього, на 219 окрузі народними депутатами хотіли стати багато чиновників. Наприклад, заступник голови Харківської районної державної адміністрації міста Києва Михайло Тарнай, а також заступник голови Ленінградської райдержадміністрації м.Києва Олександр Божко.

Але головна боротьба за мандат розгорнулася між безпартійним Володимиром Бондаренком, який на той час вже був нардепом, та Людмилою Безпалько - генеральним директором "Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу". Зрештою Володимир Бондаренко переміг, набравши більше 27% голосів виборців, а його конкурентка задовольнилася 12,73 %.

Святошинський район можна сміливо називати вотчиною Володимира Бондаренка. З 1977-го до 1986-го він працював спочатку у Ленінградському райкомі "комсомолу", а потім - в Ленінградському райкомі КПУ. Потім він пішов на підвищення, обійнявши посаду спочатку заступника, а згодом і першого заступника голови виконкому Ленінградської райради народних депутатів міста Києва. У 1990 році його взагалі призначили керівником Ленінградського району столиці. На початку 90-х років Бондаренко також був заступником міського голови Києва. Свою популярність Бондаренко завжди культивував доволі активно - і під час виборчих кампаній, і в міжвиборчий період.

На наступних виборах, у 2002 році, в межах округу №219 балотувалося 15 кандидатів - переважно бізнесменами різного штибу. Володимир Бондаренко на той час вже був членом партії "Наша Україна", яка стрімко набирала популярність. Реальний виклик нардепу Володимиру Бондаренку кинув лише столичний адвокат Микола Грабар, який на той час двічі обирався депутатом Київради, а також був народним депутатом від Хустського району з 1994 до 1998 років. Але Грабару не вдалося нав'язати Бондаренку скільки-небудь серйозну боротьбу за мандат - за Володимира Бондаренка проголосувала половина усіх виборців на окрузі №219. Микола Грабар зміг набрати лише 7,92%.

Парламентські вибори (межі округу №219)
1998 рік	Володимир Бондаренко – 27,26 %	Людмила Безпально– 12,73 %
2002 рік	Володимир Бондаренко – 50,73%	Микола Грабар – 7,92%
2012 рік	Володимир Бондаренко – 44,2%	Олександр Пабат– 30,30%
2014 рік	Олександр Третьяков– 44,91%	Володимир Бондаренко–28,11%

У 2006 році вибори до Верховної Ради відбувалися за партійними списками. Трійка лідерів в межах округу №219 після голосування виглядала так: "Блок Юлії Тимошенко" – 41,97%, Блок "Наша Україна" – 15,81% і "Партія регіонів" – 10,48%.

На позачергових виборах до парламенту у 2007 році трійка лідерів не змінилася. Хоча "Блок Юлії Тимошенко" навіть додав у симпатіях виборців і ця політсила набрала вже більше 50% голосів. А от "Наша Україна - Народна Самооборона" залишилась фактично з тією ж кількістю симпатій.

У 2012 році на окрузі №219 знову очікувався "камбек" запеклої боротьби між Володимиром Бондаренком та Миколою Грабарем. У 2012 році Бондаренко був діючим народним обранцем і представляв Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина". У свою чергу Микола Грабар на той час був головою Української спілки боротьби з мафією та корупцією.

Несподівано у боротьбу за мандат також втрутився молодий самовисуванець Олександр Пабат, який до того часу вже "вкусив" політичного та чиновницького життя. На початку 2000-х років Пабат був заступником голови Святошинської райдержадміністрації. Крім цього в середині 2000-х років він був також депутатом Київради, а у 2010 році навіть балотувався у президенти України, хоча набрав тоді менше 1% голосів. З таким серйозним "багажем" Пабат з легкістю обійшов у симпатіях виборців Миколу Грабара, ставши основним конкурентом Володимира Бондаренка. Втім, досвід все ж таки взяв своє і у 2012 році від округу №219 народним депутатом став таки Бондаренко, набравши більше 44% голосів виборців, а Олександр Пабат – трохи більше 30%.

2014 рік на окрузі №219 ознаменувався зміною багаторічного представника Святошинського району у Верховній Раді. Як і багато років поспіль, тут знову балотувався Володимир Бондаренко, що був на той час діючим народним депутатом. Також у списках був нікому невідомий приватний підприємець з прізвищем Бондаренко. Був серед кандидатів і такий собі Владислав Ющенко. Перевірити долю знову вирішив і Микола Грабар.

"Зайшов" на округ і важковаговик української політики Олександр Третьяков, який раніше був народним депутатом трьох скликань та за часів президентства Віктора Ющенка був його першим помічником. Зрештою, під таким натиском Володимир Бондаренко все ж поступився Олександру Третьякову. За останнього свої голоси віддали майже 45% виборців, а Бондаренко набрав усього трохи більше 28% голосів.

З усього цього випливає, що наступного року на виборах до Верховної Ради на окрузі в Святошинському районі можна знову прогнозувати запеклу боротьбу. Аксакал Володимир Бондаренко неодмінно знову захоче спробувати свої сили у передвиборчій кампанії. Крім цього, не слід забувати, що Бондаренка у Святошинському районі дуже добре знають. Тим більше, що з 2015 року він є депутатом Київради і не забуває "працювати" на рідному окрузі: з бюджету Києва регулярно виділяються кошти на роботу депутатів з виборцями. Так, у 2016 році Володимир Бондаренко направив більше 10 тис. гривень на закупівлю святкових кексів до Великодня. Смаколики він розподілив серед благодійних товариств Святошинського району. У свою чергу можна припустити, що Олександр Третьяков також може "зайти" на перевірений округ, де у 2014 році здобув впевнену перемогу.