Як закинуте кафе в Києві стало домівкою для котів і собак: Фоторепортаж

На столичному Виноградарі з лютого 2021 року є місце, яке після не дуже гостинних вулиць може здаватись справжнім райським кутком для бездомних тварин. Станом на початок вересня там перебувають 62 собаки і 10 котів, яких волонтери лагідно називають "хвостиками".

Журналістка Depo.Київ розповідає і показує, хто там живе і чому.

Розташований притулок в приміщенні колишнього кафе. "Я волонтерила протягом п'яти років і мала проблеми з тим, щоб знайти хорошу перетримку для бездомних тварин, – розповіла засновниця закладу Валерія про відкриття та роботу центру. – Завжди хотілось відкрити якийсь свій центр, щоб свої підопічні були під рукою, адже в перетримках часто працюють не дуже приємні люди, які не люблять тварин, хоч і кажуть зворотнє. І от через сарафанне радіо нам підвернулось це приміщення. Його здавали в оренду і у мене зародилась ідея створити тут свій центр перетримки". 

Собаки у перетримку потрапляють з вулиці: їх приводять волонтери чи просто люди, які знаходять бездомних тварин. Проте зараз доводиться відмовляти до п'яти разів на тиждень, через переповненість закладу. Валерія зазначає, що перетримок такого формату вона у місті більше не знає – коли ніхто не заробляє на утриманні тварин, а навпаки, волонтери обирають собі підопічних і забезпечуюють їх всім — від харчування до лікування. Домашніх тварин тут стараються не брати, оскільки після напрасованих простирадл і повної свободи дій в квартирі умови в клітці, серед купи інших улюбленців, можуть "хвостику" не сподобатись.

Що стосується інших тимчасових перетримок, то Валерія застерігає: не всі вони роблять дійсно добру праву. Серед волонтерів є список так званих "чорних" перетримок. Це місця, в яких тварину можуть травмувати, не доглядатимуть і не годуватимуть її належним чином, не вигулюватимуть і не стежитимуть за її здоров'ям. "Червоні прапорці" таких перетримок – це те, що людину, яка лишає тварину, не пускають всередину закладу, не дають оглянути клітку, не розпитують детально про особливості конкретної тварини, на запит не надсилають фото чи відео тварини. 

В закладі Валерії є і тварини з певними фізичними обмеженнями. Наприклад, кіт з паралізованими задніми лапками і собаки з подібними проблемами. Проте дім вони шукають так само, як і повністю здорові тварини. Таких найчастіше забирають за кордон — в США та Німеччину.

На жаль, прилаштування тварин з настанням пандемії значно сповільнилось. Якщо раніше волонтери могли прилаштувати до п'яти тварин на тиждень, то зараз на це може піти до двох місяців. Породистих і молодих собак забирають швидше, ніж старших чи дворняг. Проте якщо порозглядати клітки, то все одно можна знайти кількох породистих песиків – наприклад, хаскі. Їх найчастіше не хочуть забирати через далеко не квартирні розміри та любов до прогулянок. Втім, є у клітках маленька породиста собачка, яку не забирають тому що вона вже стара. Поки нікому не захотілося дати тварині дім на останні роки її життя.

Тварин у притулку вигулюють щонайменше раз на день, а часом і двічі. Волонтерки беруть одну або кілька собак і йдуть з ними в парк, розташований поруч. Влітку допомагали з "хвостиками" дівчатка-підлітки з сусідніх будинків, проте з початком навчального сезону проводити багато часу в притулку вони не можуть. Також собак вчать базовим командам, таким як "сидіти" або "до мене".

За кожним волонтером закріплюються тварини, яких він утримує власним коштом. Більше того, волонтери продовжують турбуватись про "хвостиків" і після прилаштування: просять надсилати фото і відео з твариною, радять лікарів, розпитують про самопочуття. Часто тварин повертають назад, наприклад, через те, що не впорались або виникли якісь непередбачувані життєві обставини. Валерія зазначає, що не сварить людей за це, бо краще, якщо повертають назад в їхню перетримку, ніж просто викидають на вулицю.

Собаки активні і соціалізовані: одразу тягнуться до незнайомої людини і просять погладити. Впіймати їх для фото доволі важко.

Коли заходиш в приміщення перетримки, то одразу розумієш її масштаби. По-перше, всі собаки надзвичайно грайливі і вимагають уваги, тому в приміщенні стоїть гавкіт. Принаймні, поки вони не звикають до нової людини. По-друге, окинути оком всі клітки одразу неможливо. Та і стоять вони в кількох кімнатах. Коти перебувають в окремому приміщенні, і їх тут значно менше, ніж собак.

Прямо в перетримці котів вакцинують, а також групами стерилізують. Договорів з клініками у волонтерів немає, але вони добре знають місцевих лікарів та навіть радять, до кого з них краще звернутись з власними улюбленцями. У приміщенні є електроенергія, а взимку і опалення. Комунальні платежі взимку сягають 20 тис. грн. Ремонт тут робили власними силами, ніяких великих спонсорів у закладу немає.

Годують собак однаковим кормом, який закупають гуртом. Зоомагазин дає знижки або дозволяє зробити покупки навиплат. Подарований корм використовують як смаколик при дресируванні. Бажаючих допомогти просять давати або запакований корм, або гроші, або навіть просто прийти і погуляти з собакою.

Адресу закладу Валерія просить не розкривати, оскільки не всі люди адекватно реагують на перетримку. Навіть місцеві мешканці кілька разів намагались викликати поліцію або просто сварились. А як відрегують на скупчення бездомних, хоч де-факто і не безпритульних собак ті ж догхантери — можна здогадатися. 

Зазначимо, що зв'язатись з Валерією, аби допомогти варинам чи забрати додому "хвостика", що припав до душі, можна через сторінку перетримки у Instagram.

Читайте також: Зоопсихолог про тварин з притулку: Як обрати, виховувати і на що звернути увагу