Прогулянка з перешкодами, або П'ять хвороб, які вбивають дніпровську набережну у Києві

Обвалення підпірної стінки під мостом Метро змушує зайвий раз згадати про стан набережної над Дніпром загалом. Тим більше, що Depo.Київ якраз прогулялись всією 5,5-кілометровою пішохідною смугою від пам'ятника засновникам Києва біля мосту Патона до Гавані на Подолі зі своєрідною інспекцією.

Зрозуміло, що набережна тільки оговтується після зими – комунальники ще не приводили її до ладу, та й підприємці, що катають на прогулянкових теплоходах, хоч якось, але доглядають за своїми частинами причалів. Але більша частина проблем набережної лишається актуальною весь рік.

Зазначимо, що йтиметься передусім про нижній ярус, що йде понад водою. Верхній був не так давно оновлений, тож його "косяки" – а вони є – в очі не кидаються.

Прогулянка з сюрпризами

На що варто звернути увагу в контексті обвалу під станцією "Дніпро" – це те, що це не єдина підозріла ділянка на набережній. І стосується це передусім частини між мостом Метро та Поштовою площею. В деяких місцях підпірна стіна тут підмочена, плити – "поведені" і часом навіть небезпечно нависають над головою.

Підмочена підпірна стінка Дніпровської набережної

Плити, що нависають над пішохідною зоною

Пошкоджені плити підпірної стіни

 

Сходи, котрі ведуть до води, теж не всюди надійні. Крім того, на ділянках пристаней подекуди зникла огорожа, тож є шанс необачно "вийти" у воду. Крім того, варто дивитись під ноги, аби не перечепитись об кільця та інші конструкції, якими раніше фіксувались причали та дебаркадери.

Пошкоджена огорожа на пристані неподалік станції "Дніпро"

Бруд, іржа, часом сморід

Напевне, найперше, на що звертається увага, – це сміття на всій тривалості пішохідного маршруту. Між мостами, на умовно безлюдних ділянках, його найменше. Найбільше ж – там, куди частіше доходять люди: біля пам'ятника Засновникам Києва, біля станції "Дніпро", та особливо – біля Поштової площі. На Подолі особливо брудно ввечері: десятки людей, що влаштовують "пікніки" біля води або просто спускаються до води перекусити їжею з тамтешнього "Макдональдса", за собою зазвичай не прибирають. Цьому дуже раді місцеві мартини, але загалом видовище сумне і неестетичне.

За відстуності урн сміття в найкращому випадку скидають в одну кучу

Картина на воді теж не додає ентузіазму. Прибережна смуга Дніпра роками не чистилась від сміття та кущів, що проростають через плити і потрохи руйнує набережну. Зараз колориту додають ще й стовбури дерев, принесені весняною великою водою.

Сміття під Мостом Метро

Окрім сміття натурального не можна оминути і сміття візуальне. Нижній ярус набережної – улюблена локація для настінних художників різного рівня обдарованості, тож тамтешні стіни розмальовуються роками. Деякі роботи виконані на досить високому художньому рівні, тож, якщо відкинути розмови про припустимість розмальовування всього і вся, цілком тішать око. Але дуже багато і відвертого візуального шлаку.

Деякі малюнки на стінках набережної досить симпатичні…

...а деяка творчість – відверта мазня

"Вітання" з тусовочного минулого

Попри те, що дебаркадерів на набережній вже нема з десяток років, залишки їхньої присутності досі іржаво стирчать з води. І не тільки...

Тут колись стояли дебаркадери

Досі загородженими лишаються проходи пристаней, до яких колись були пришвартовані ресторани та клуби на воді. Тож аби пройти ті лабіринти, доводиться або підніматись нагору, або ж протискатись між не дуже чистими прутами ґрат.

Причому і амбре тут не з приємних: на всьому маршруті нема жодного туалету, тож нижні галереї стають для багатьох єдиною надією на фізіологічне полегшення. Тож і під ноги варто дивитись, аби нікуди не влізти.

Нічого для людей

Попри те, що набережна вважається пішохідною, нема жодних ознак, що пішоходам на ній раді.

По-перше, побудована ще за радянських часів, вона не відповідає жодним вимогам щодо інклюзивності і безбар'єрності. Ніяких спусків для інвалідних чи дитячих візочків ніде не передбачене.

По-друге, тривалий час комфортно на набережній буде хіба людям невимогливим. Про відсутність туалетів вище вже згадувалось – знайти ватерклозет, по суті, можна лише на Поштовій площі, і той – в "Макдональдсі" або на Річковому вокзалі, якщо останній відчинений. В будь-якому іншому місці треба терпіти або ж шукати віддалений закуток.

Спуск на нижній ярус набережної неподалік станції "Дніпро"

По-третє, про перекус чи воду теж краще подбати заздалегідь. Бо купити, наприклад, кави чи чаю можна лише на двох крайніх точках маршруту – біля мосту Патона, в автокав'ярнях, або вже на Подолі. Весь інший час треба бути, мов той самурай, для якого значення має тільки шлях.

Кінець пішохідної набережної під пам'ятником засновникам Києва

Реконструкція по-київськи

Ближче до літа Поштова площа оживе, стане велелюдною та галасливою. Втім, вона і зараз користується неабиякою популярністю, але поки кількість людей на ній не переросла у натовпи, можна краще роздивитись, в якому вона стані.

Попри те, що  скандальна реконструкція Поштової площі була розпочата ще 2012 року, а "відкриття" відбулось в 2015-му, комплекс, в якому майже загубився Річковий вокзал, але знайшлась купа місця для комерційної нерухомості, досі не доведений до ладу і має невизначений статус.

Як і на інших ділянках набережної, нижні галереї Річкового вокзалу перегороджені, тож прохід можливий тільки нагорі. Попри захаращеність, тут вже є певні ознаки цивілізації – урни для сміття, лавочки, пандуси. Натомість нема настінних картин – навколо все тотально замальовано маркерними "тегами", позбавленими художнього смаку, позаяк осмислених зображень на Поштовій не знайдеш.

Каляки-маляки на Поштовій...

...і "безбар'єрне середовище" там же.

Саме на Поштовій найкраще розумієш всю міць і нещадність реконструкції по-київськи. Наприклад, виникає питання, як можна тепер скористатись причальними тумбами, які по саму "голову" залили в бетон, але при цьому лишили імітацію "кватирку" (імітацію – бо насправді вона приварена) в огорожі. Заміни утопленим в плитку "старичкам" ніхто не зробив.

Залишок швартовної тумби

Загалом вигляд у Поштової площі загалом і подільскої частини набережної зокрема досить плачевний. Попри недавню "реконструкцію", їй вже не завадить чистка, ремонт, а подекуди, вірогідно і… справжня реконструкція.