Як створюють гігантську ракету, що забере людей на Марс

У 2020-му році нечувано велика ракета у спеціальній капсулі забере людей у відкритий космос - причому, на сенсаційно далекі відстані

Як створюють гігантську ракету, що забер…

Наразі у Nasa кипить робота над будівництвом самої ракети і, власне, капсули, передає Depo.ua із посиланням на сайт агенції.

Потроху відкривають доступ медійникам. Наприклад, керівництво космічної компанії дозволило фотографу Wired Вінсену Форньє провести двадцять днів з конструкторами та інженерами проекту.

Інженери намагаються перевірити усі можливі дрібниці. Наприклад, наскільки вібрації двигуна можуть вплинути на інші компоненти системи, або ж, чи здатні контейнери з паливом витримати у критичній ситуації під тиском іншого тіла вагою у сотні тон.

"Знаєте прислів'я, двічі поміряй, раз відріж? Ми вивели перевірку на принципово новий рівень", - зазначає Енді Скорр, директор відділу навантажень NASA.

Головна частина ракети створюється шляхом високотехнологічного зварювання. Металеві цилідри крутяться між пластинами алюмінію, розплавляючи їх до кремоподібного стану. Потім металеві секції склеюються в єдиний матеріал, який перевіряють на дефекти з викоритсанням рентгенових променів та ультразвуку. Конструктори зазначають, що це у певному плані технологічний прорив, адже вдалося розплавити найтвердіші матеріали, зігравши на процесах самореактивності.

130-метровий водневий паливний бак настільки громіздкий, що змінювати його положення з вертикального у горизонтальне і навпаки займає три дні. Працює над цим два крани з технологією GPS і спеціальна лазерна система вирівнювання. Участь людини у процесі подальшої роботи над баком майже не потрібна. Хоча один працівник таки є. Він дивиться, чи все гаразд, і в разі потреби зупиняє усі операції.

Пара техніків NASA впродовж трьох місяців займатимуться адаптером, який з'єднує головну секцію ракети з капсулою. Вони вручну вприскуватимуть ізоляційний матеріал, який має лежати ідеально рівнем шаром. Аби досягти досконалості, спеціалісти практикувалися сотні годин і провели близько 50 тестів.

Адаптер при нагріванні витримує понад 93 градуси.

Двигун, звісно ж, надзвичайно стійкий. Витримує температури від 217 градусів до 3315 градусів Цельсія у різних ділянках і 907 тис. кілограмів тяги на підйомі.

Два ступені приєднані до внутрішнього баку - найміцнішої частини основного відсіку. Сам бак складається з 7,5 тис. болтів та восьми панелей, його просвісували рентгеновими променями і провели тест за допомогою 100 гідравлічних приводів, деякі з яких важчі за легкові авто.

Вісім кілометрів проводів з'єднує 46 електронних приладів, які контролюють усе - від навігації до двигунів. У самій NASA кабельне павутиння називають "нервовою системою" ракети.

Кожен прилад пройшов випробування перепадами температур (від екстремального холоду до спеки) та вібраціями. Далі їх приєднають до моделі ракети, аби прилади пройшли випробування повного циклу, як у реальному житті.

Зовнішня поверхня електронних приладів обладнана комп'ютерами, які симулюють середовище всередини ракети у різні періоди - від злету до відділення ступенів. На сенсори подаються показники про температуру - від низької до високої, передаються координати бортовому комп'ютеру, а також інші дані про політ. Перевіряють, аби сигнал надійно проходив кабелями усі вісім кілометрів.

Аби впевнитися, що ракета може витримати надзвуковий вітер на злеті та під час польоту, інженери NASA тестують кожну частину у спеціальному вітровому тунелі довжиною 100 метрів. Це трубка, яка змінює колір з блідо- до яскраво-рожевого в залежності від кількості кисню, а значить, і рівня тиску. Так інженери можуть точно визначити, з якою силою вітер впливатиме на ракету, зокрема при відділенні ступенів. Цей процес відбувається впродовж кількох хвилин, і простору для помилок немає. Наприклад, дослідники стараються зробити все можливе, аби ступені при відділенні не повернулися і не вдарилися у корпус транспортного засобу.

Капсула створена завдяки технології 3D-друку, а вміщає вона, нагадаємо, шість пасажирів. Три роки тому капсула вже пройшла ряд випробувань, навіть побувала в космосі і успішно впала у Тихий океан.

До речі, цей момент теж відпрацьовують. Так, моряки тренуються виловлювати і визволяти астронавтів, які мають опинитися в океані. Корплять і над форсмажорами. Зокрема, частина команди моделює ситуацію, якщо при запуску у пусковий майданчик вдарить блискавка. Або ж, наприклад, мізкують над захистом команди від сонячних спалахів.

Під час дослідів двигун практично проходить процес запуску. Єдина різниця від реальної ситуації в тому, що ракета не приєднана. Інженери спостерігають за подією з безпечної відстані.

Нагадаємо, що ракета вирушить у космос вже у 2019-му, відлетівши далеко за орбіту Землі. У 2020-му планують запустити ракету з капсулою, себто - з екіпажем. Але остаточною метою місії є Марс.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme