Як у київського автоконструктора замовити машину за 15 тисяч гривень (ФОТО, ВІДЕО)

Київ.depo.ua зустрівся з автовиробником, щоб більше дізнатися про нього. Перший матеріал про Едуарда Рудіка ми публікували нещодавно.

Життєвий шлях нашого героя дуже незвичайний, як і його автомобілі. Народився Едуард Григорович 74 роки тому у Приморському краю. Батько автоконструктора був військовим, тому родині довелося, як кажуть, покататися по гарнізонах.

Рудіки навіть якийсь час мешкали у Північній Кореї, куди відрядили його батька. У цій країні маленький Едік навіть ходив у школу. З самого дитинства хлопчику дарували конструктори, які він вправно складав.

Мабуть це і зіграло головну роль у житті майбутнього винахідника. Вже у 8-9 класі він намагався зробити свій двигун з підручних матеріалів, але це не зовсім вдавалося.

Врешті-решт автомобілі запали на все життя в душу хлопчині, коли він продивився у 1957 році каталог автомобілів, що були виставлені того року на Детройтському автосалоні.

"Цей каталог десь взяв батько і приніс мені, - каже Едуард Рудік. - Машини були дуже гарні, але завеликі. Саме тоді я зрозумів, що треба робити двомісні автомобілі, щоб вони використовувалися для їзди по місту. Коли я вже став юнаком, то мені дуже захотілося власну автівку, але у Радянському Союзі з цим було дуже напружено - машину просто так не купиш. Тому я вперто вирішив зробити власну. Хотілося двомісну автівку, щоб можна було посадити поряд дівчину і пригорнути її до себе".

Втім, у юнацтві не судилося нашому герою зробити власну машину. Пізніше замість автомобіля батьки купили юному Едуарду мотоцикла "Ява", якого, на жаль, потім вкрали. Пізніше була Київська сільськогосподарська академія, де на лекціях хлопець робив ескізи автомобілів.

І тільки в 1983 році Едуард Григорович зробив власну машину, яку назвав "Пульсар". Двигун у ній був від моторолера "Тула".

"Автомобіль викликав неймовірну цікавість у киян, - каже Едуард Григорович. - Їздив я на цій машині по усій Київській області. Даішники зупиняли і постійно розпитували, що це за автомобіль. "Пульсар" був амфібією - зробив там спеціальні резинові балони, які перед спуском на воду накачував. Було круто, коли твій "Пульсар" плив по воді - кузов був герметичним".

Цей автомобіль й досі "живий", але не їздить - двигуна Едуард Григорович віддав знайомому, а залишив тільки кузов на згадку.

Після "Пульсара" наш герой виготовив нову машину, яку назвав "Векша", що означає - білка.

З розпадом Радянського Союзу Едуард Григорович почав займатися моторними оливами і навіть побудував під Києвом власний завод з виробництва цього продукту.

За словами співрозмовника, зараз цей бізнес годує усю сім`ю, а виробництво автомобілів - для душі.

За усе своє життя Рудік виготовив близько 20 автомобілів. Дивно, але він не пам`ятає точну кількість. Загалом, це були машини-малолітражки на двох людей - водій і пасажир.

Наприклад, досить вдалим зразком став автомобіль під назвою "Сайгак". Машина також нагадує козла і навіть така ж прудка - розганяється до 90 км/год. Пального витрачає усього 4-5 літрів.

Втілювати свої ідеї в життя Едуарду Григоровичу допомагають п`ять робітників. Спочатку виготовляється каркас з тонкостінних труб, а потім на нього кріпиться корпус, що виготовляється зі склопластику.

"Це дуже надійний матеріла, - каже автоконструктор. - Корпус в таких машинах не гниє і може прослужити кілька десятків років. А якщо на такому автомобілі потрапити у ДТП, то він дуже просто ремонтується - вирізаєте пом`яту частину кузова і вклеюєте на її місце нову. От і весь ремонт".

Автомобілі Едуарда Рудіка навіть стали зірками у фільмі російського режисера Федора Бондарчука "Обитаемый остров".

"Це було майже 10 років тому, - згадує Рудік. - До мене зателефонували з Москви і сказали, що хочуть придбати в мене машини. Тоді ми виготовили цілу партію моїх двомісних автівок. Загалом, вісім моїх машин знімали у тому фільмі. Вціліла лише одна - усі інші були розбиті під час зйомок".

Тоді наш герой добряче заробив на цьому, продавши усі вісім автівок за 50 тис. доларів.

Зараз у нього лишилося кілька машин власного виробництва, які пан Рудік може продати усім охочим по 15 тисяч гривень за одну машину, але свого автосалону у Рудіка немає, не ті об`єми продажів. Додамо лише, що офіс пана автоконструктора знаходиться у Києві на вулиці Василя Кучера, 3.

Проблема лише в тому, що потім ці автомобілі потрібно реєструвати в ДАІ.

"Треба, щоб цю автівку протестували в різноманітних державних органах, а вже потім нададуть заключення - може вона їздити по місту чи ні. Зазвичай такі екземпляри реєструють, як саморобні автомобілі, але я не знаю наскільки важкою є ця процедура", - каже Рудік.

Втім, в планах Едуарда Рудіка запустити виробництво сучасного міського автомобіля під назвою "Бурсак".

"На нього можна ставити бензиновий інжекторний двигун об`ємом 750 "кубів", що буде видавати більше 40 кінських сил. Така машина буде брати трохи більше чотирьох літрів бензину на сто кілометрів шляху. Корпус цієї машини відповідатиме усім вимогам безпеки і забезпечуватиметься усією технічною документацією.

"В мене вже є кілька десятків замовлень на такі машини, але коштуватимуть вони вже будуть близько 8 тис. доларів, - підраховує Едуард Рудік. - Це буде повноцінний автомобіль з гарним дизайном".

Втім, ставати у чергу на замовлення такої автівки схоже можна не поспішати. Справа в тому, що Едуарда Григоровича поглинула ще більш перспективна ідея - виготовлення електромобілів.

"Майбутнє за такими машинами! - впевнений Рудік. - От поки не почну стабільно виробляти електромобіль до виготовлення "Бурсака" навіть не повернуся".

Зараз у автоконструктора є два електромобілі один з яких називається "Кріпак". Це невеличкий автомобільчик на акумуляторах. Розвиває швидкість до 70 км/год.
Запас ходу у цього "монстра" складає 80 км.

"Але це, якщо їхати без заторів, - уточнює Рудік. - Ми вже тестували цей автомобіль. Але, враховуючи постійні затори у Києві, то слід визнати, що проїхати можна лише кілометрів 40. Заряджається "Кріпак" від звичайної розетки на 220 вольт. Грубо кажучи, заряджати його можна як пилосос - встромив вилку у розетку і чекай 7-8 годин поки повністю акумулятори не зарядяться".

За словами Едуарда Григоровича, ця автівка майже повністю комплектується імпортними запчастинами. По суті, в Україні виробляється лише кузов.

Але схоже, що й "Кріпаку" не судилося стати на конвеєр. Запав в душу Рудіку інший електромобіль, який він вже назвав "Панько". Хоча ще є запасна назва "Паніпані". Ця назва наче натякає, що машина буде для жінок.

"Я вже подав документи на виробництво цієї автівки у міністерство інфраструктури. Є усі папери стосовно технічної документації цієї машини. Віддав документи і в спеціальний інститут "Державтотрансндіпроект", який і визначить чи можна такою машиною кататися по дорогах України".

Втім, схоже в нашій державі не зацікавлені в розвитку електротранспорту. За усі тести, які нададуть дозвіл на випуск "Панька", треба заплатити близько 50 тис. гривень. І це при тому, що потенційному виробнику і так доводиться витрачати великі кошти на іноземні комплектуючі - в Україні можна виробляти хіба що корпус машини.

"Але вирішив, що буду давати такі гроші - треба завершити справу до кінця, - запевняє Рудік. - Уже підрахував, що такі електроавтомобілі буду продавати по 5 тис. доларів. Іноземні аналоги коштують набагато більше. Якщо отримаю дозвіл на виготовлення, розширю своє виробництво, щоб випускати по кілька десятків машин на рік".

Цікавляться проектами Едуарда Рудіка і бізнесмени. Автоконструктор каже, що приходили вже кілька разів до нього з пропозиціями налагодити автовиробництво.

"Але я так і не зрозумів чого хотіли ці так звані меценати, - дивується пан Едуард. - Кажу їм: купуйте дослідний екземпляр і виробляйте собі, а я буду тільки наглядати за випуском, як автор проекту. Але цим бізнесменам потрібно якомога швидше отримати гроші від реалізації електромобіля. А цей процес досить тривалий. Тому бачу, що буду сам усе виробляти".

Варто зазначити, що Едуард Рудік пропонував свої послуги столичній мерії.

"Хотів виготовити паркові автомобілі, щоб кияни могли брати їх напрокат і кататися по парках. Вони були б досить дешевими у виробництві. Але мер Кличко сказав, що місто не має на це грошей", - зазначив пан Рудік.

Сам винахідник для щоденних поїздок чомусь використовує серійні автомобілі. Каже, що першою його машиною був "Москвич-2140". Далі були "Жигулі", а потім, коли Рудік зайнявся виробництвом моторної оливи і бізнес почав розвиватися, пересів на іномарки.

"Було в мене тих машин дуже багато - "Нісани", "Вольво", - згадує Едуард Григорович. - Зараз катаюся на "Місубісі". Але машини намагаюся міняти кожні п`ять років. Після цього терміну вони вже починають надто часто ламатися. На машинах власного виробництва я їздив, коли ще був молодий. Зараз тільки для душі можу прокататися".

P.S. Посидівши в електромобілі, виробництва Едуарда Рудіка, відчуваєш себе справжнім продвинутим громадянином. Маленька, компактна автівка аж "дихає" економністю. В усій Європі вже давно почали пересідати на електрокари. В нашій країні це поки виглядає, як розкіш, адже купити іноземний ектромобіль дешевше 10 тис. доларів майже нереально. Уся надія тільки на вітчизняних виробників, які, як бачимо, готові виробляти електрокари. Звичайно на тому ж самому "Панькові" ви не перевезете усю сім`ю на дачу, але як робочий автомобіль для поїздок з дому в офіс він є ідеальним.

Більше новин про життя столиці читайте на Київ.depo.ua.