Як журналісти Depo.ua врятували кота від нелюдей

Днями кияни створили петицію з вимогою впровадити у місті так звану зоополіцію, яка б захищала тварин від знущань зі сторони людей. Та поки містяни збиратиуть підписи під петицією, а чиновники будуть думати, чи створювати той загін захисників тварин, мине чимало часу. Між тим, журналістам Depo.Київ довелося побути у ролі зоокопів буквально на днях.

А було все так. Відпочивали ми разом з друзями та родичами біля озера Редькіне, що на Оболоні. Раптом повз нас стежкою проходить парочка – молоді чоловік та жінка, що тягне рудого кота. Кіт мовчить, хоча живодерка тримає його за передні лапи та ще й гамселить пластиковою пляшкою по голові.

Спочатку ми, побачивши таку картину, дещо розгубилися. Хтось зорієнтувався першим і прокричав: "Що ви робите? Відпустіть кота!" Але зауваження та вимоги ні до чого не призвели, і дамочка продовжувала бити бідолашну тварину.Ми з друзями лишень переглянулися і побігли рятувати рудого від катівниці.

За кілька секунд ми наздогнали живодерів. Підтягнулися й інші відпочіваючі – кілька чоловіків та дівчат. Живодерка стала трохи осторонь і припинила лупити свого заручника, хоча й з рук не випустила, все так же тримаючи бідну тварину за лапи. Її супутник почав відходити від неї подалі, мовляв, знати не знає своєї "пасії". До нас підійшла ще якась жінка, яка сказала, що бачила, яка пара знущається над твариною. Загалом наша "група підтримки" - принаймні, ми сподівалися саме на підтримку -  скоріше мовчазно спостерігала, ніж активно втручалася у конфлікт.

Спочатку ми, намагаючись залагодити все по-доброму, запропонували віддати кота за гроші. У відповідь жінка підняла галас, обливаючи всіх матом і волаючи, що ненавидить тварин, тому так з ними і поводиться. Врешті решт, на живодерку довелося дещо "надавити", аби відібрати рудого. Втім, вона вже і не пручалася, мовляв, "забирайте його собі".

Забрали. Задоволені і щасливі, принесли його на свою галявину і взялися вирішувати, що ж робити далі. Бо лишати його тут - не найкращий варіант, а у всіх вже є коти чи кицьки, або ж є причини, що не дозволяють взяти тварину додому.

Кіт переляканий - словами не передати. Очі по п'ять копійок, тремтить. Але від людей не відсахується - навпаки, ледь не обіймає лапами.

Хтось з нашої компанії пропонує подзвонити у найближчі ветеринарні клініки, щоб запитати, чи не візьмуть вони собі руденького. Аж раптом один з наших родичів вирішує забрати "героя вечора" собі.

Одразу після порятунку ми пішли до магазину, щоб купити коту "придане", яке успішно віддали новому хазяїну.

Так рудий кіт знайшов собі нового хазяїна, який, до речі, вже придумав для нього ім'я – Чижик.