Яким зустрів День Соборності будинок з "балконом Грушевського"

У вівторок, 22 січня 2019-го, на Софійській площі відбулися урочистості з нагоди 100-річчя проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Президент Петро Порошенко проголошував із спеціально побудованої сцени святкові промови, а зовсім поряд, на перетині Софійської та Володимирської вулиць і площі Софійської, за зеленим парканом заховався учасник тих подій - невеликий двоповерховий будинок за адресою вул. Софійська, 20/21.

Перед святами його огорнули величезним гарненьким банером у центрі якого - прапор і герб України. Хоча трохи раніше вигляд будинку був куди жахливішим - руїна із обшарпаними стінами та вибитими вікнами.

Цій неоренесансній будівлі незабаром виповниться 150 років – вона була зведена у 1869-1970 роках за проектом архітектора Афіногена Сопоцинського. Будинок міг би лишатися одним з десятків зразків київської забудови кінця ХІХ століття, якби не увійшов в історію на початку буремного ХХ століття: існує версія, що саме з його балкону очільник УНР Михайло Грушевський зачитував Четвертий Універсал Центральної Ради, яким проголошувалася незалежність Української Народної Республіки, ухвалений 22 січня (9-го за "старим" Юліанським календарем) 1918 року. За рік, 22 січня вже 2019-го, на Софійській площі урочисто оголосять про об'єднання УНР та ЗУНР – вже за участі іншого очільника, голови Директорії Володимира Винниченка. Саме цю подію на тому ж місці святкував сьогодні президент Порошенко.

23 червня 2005 року /Фото: М. І. Жарких, "Прадідівська слава"

Здавалося б, важлива історична пам'ятка із символічним значенням (навіть якщо історія про Грушевського – лише міська легенда), гріх не зберегти такий об'єкт. Але ні: будинок, з якого 100 років тому вперше в сучасній історії проголошувалася незалежність України, нині стоїть закинутий, розтрощений і лише чекає, коли ділки-забудовники таки "продавлять" потрібні рішення і побудують на його місці черговий ТРЦ або готель.

Акція протесту 2 грудня 2005 року / Фото: "Ні корупції"

Новітня історія будинку – і є підозра, що її фінальна частина – розпочалася у 2005 році, коли столицею керував Олександр Омельченко, вірний соратник нинішнього мера Кличка у "пропихуванні" скандальних ДПТ – детальних планів території, що дозволяють забудовувати столицю в обхід Генплану – та інших "потрібних" рішень. Тоді з будівлі досить швидко виселили орендарів і в жовтні того ж року винесли на розгляд містобудівної ради проект, в якому під виглядом "реконструкції" будинок пропонувалося фактично знести, побудувавши натомість 6-поверховий комлекс з офісно-житловимими приміщеннями і підземним паркінгом.

Попри те, що будинок мав бути знищений, частину кутового фасаду з балконом автори зберегли, причому саме через легенду з Грушевським. Разом з тим, загалом проект, прозваний "комахою" за певну схожість все того ж кутового фасаду, був вороже сприйнятий спільнотою Києва, і став одним з перших прикладів боротьби міського активу із забудовниками, причому умовно успішним. Умовно – бо загалом будівлю тоді вдалося відстояти, проте далі ділки та їхні партнери в мерії пішли "довгим" шляхом – створивши всі умови, щоб споруда "пішла сама".

Наступного року з'явилися й інші варіанти забудови. Деякими пропонувалося просто "наростити" будинок до 5 поверхів, іншими пропонувалися радикальні рішення з ознаками навіть якогось конструктивізма.

Не зовсім зрозуміла ситуація із охоронним статусом будинку на Софійській. З одного боку, у 1994 році його начебто внесли до списку пам'яток архітектури, що розташовані у буферній зоні Софії Київської, внесеної, у свою чергу, до культурної спадщини ЮНЕСКО. З іншого, у 2011-му охоронний статус ніби як було знято, хоча буферна зона Софії все одно ж нікуди не поділася.

Роки йшли, будинок затягнули будівельною сіткою, на розі вулиць розмістили гігантську рекламу. Свого часу весь будинок був огорнутий рекламним полотном. Втім, це "на люди". Бо за ними будинок тихо й планомірно нищився: були вибиті шибки, розгромлені внутрішні приміщення, що стало з самою конструкцією без нагляду та ремонту, можна лише здогадуватися.

В лютому 2017-го сітку зняли, натомість оточивши споруду зеленим будівельним парканом. За рік, в лютому 2018-го, будинок горів – на щастя, площа займання була невеликою, лише під 50 кв. м, пожежники впоралися із вогнем швидко, і далі приміщення на першому поверсі полум'я не пішло.

Але весь цей час про будівлю "не забували". Вже за часів Кличка, на початку 2017-го, в мережу просочилися візуалізації іншого проекту – вже 10-метрового готельного комплексу в стилі київського "бикоко" з трирівневим підземним паркінгом. Про збереження якихось там історичних балконів вже не згадувалося.

До будівлі знову була привернута прискіплива громадська увага, і Кличко пообіцяв, що доки він мер, будівництва не буде, і споруді нічого не загрожує. "Нічого", судячи з тенденцій, малося на увазі буквально, без хорошого. Просто вона й далі валитиметься, поки не лишиться, що рятувати.