Хто на Кличка: Комсомолець і радянський кар`єрист Бондаренко

Ми розкажемо хто є хто і чого киянам чекати від потенційного очільника міста. Не обійдеться і без цікавих історій, в які потрапляли нинішні кандидати в мери.

Наша чергова публікація присв'ячена Володимиру Бондаренку.

Як і багато інших кандидатів у мери столиці Бондаренко також не є корінним киянином. Народився він у селі Охіньки Чернігівської області у далекому 1952 році.

Спочатку Володимир Дмитрович навіть не думав йти у політику – його більше приваблювала праця простого вчителя. Так, після школи він вступив до Прилуцького педагогічного училища, а потім навіть закінчив історичний факультет Київського університету.

У другій половині 70-х років минулого століття збулася юнацька мрія Володимира Бондаренка – він викладав історію у сільській школі.

Втім, у 1977 році простий вчитель історії 25-річний Володя розуміє, що радянська політична система просто не зможе вижити без його навичок та історичного досвіду.

Так Бондаренко переходить на службу у комсомольські організації.

Молодого хлопця одразу помічають партійні функціонери і з того часу Бондаренко міцно "засідає" у Ленінградському райкомі ЛКСМУ Києва.

Під ногами запального Володі-комсомольця просто горіла земля – так він хотів вислужитися перед партією. Комуністи завжди слідкували за цінними для них кадрами, а тих, що найбільше цінували партійне життя, нагороджували підвищеннями у службі. Не став виключенням і Бондаренко: кілька років роботи у комсомолі дали йому змогу перейти у "дорослу лігу" – Ленінградський райком КПУ міста Києва.

Саме тут буквально за кілька років Бондаренко робить феноменальну кар'єру і в останній рік існування СРСР взагалі стає головою виконкому Ленінградської райради Києва. На сучасній мові – стає головою цілого району. Колишній Ленінградський район у 2001 році частково став Святошинським.

Саме Святошино стане для Бондаренка, по суті, панацеєю від усіх майбутніх політичних бід.

Після розвалу Радянського Союзу колишні комсомольці і червоні директори швиденько перефарбовуються і стають патріотами України. У цей час Бондаренко стає заступником мера Києва, але тоді ще ця посада називалася просто – заступник голови Київського міської державної адміністрації.

Але чехарда тасування очільників Києва змусила поступитися кріслом і Володимира Дмитровича. Кілька років він працював у бізнесі, займаючи одну з посад у фірмі "Київнафтопродукт".

Паралельно з цим Бондаренко не кидав політику і був депутатом Київради перших двох скликань.

У 1996 році колишній комсомолець Бондаренко повертається у велику політику. Він сходу займає посаду заступника міністра юстиції України і навіть пробує себе у якості керуючого справами цього держаного органу.

Втім, колишнє партійне минуле не допомогло Бондаренку і у Мінюсті він затримався лише на кілька місяців.

У другій половині 90-х років Володимир Дмитрович вперше стає народним депутатом України. Так він просидів у Верховній Раді аж до 2014 року. Бондаренко пропустив лише V скликання Верховної Ради, але це тривало лише рік.

Майже усіма своїми мандатами депутата парламенту Бондаренко має бути вдячний мешканцям столичного Святошино. Саме по тутешньому округу майже усі роки балотувався Бондаренко. Район цей був так би мовити прикормленим для Бондаренка, адже раніше саме тут він усім керував на посаді голови колишнього Ленінградського райкому.

Нинішній кандидат в мери Києва не відрізнявся політичною стабільністю. Наприклад, з 2002 до 2006 року він був нардепом у фракції Віктора Ющенка "Наша Україна". Пізніше Бондаренко зрозумів, що йому не місце поряд з президентською політисилою. Мабуть Володимира Дмитровича більш надихали сильні жінки у політиці. Такою він вважав Юлію Тимошенко.

Тому вже у VI скликанні Верховної Ради, з 2007 до 2012 року, Бондаренко числився у фракції "БЮТ".

Революція гідності стала піком кар'єри Бондаренка. Саме завдяки подіям на Майдані колишній комсомолець здійснив свою мрію і став очільником Києва.

Втім, допомогла йому в цьому лише однакова партійна орієнтація з тодішнім виконуючим обов'язки президента України Олександром Турчиновим – обидва були соратниками Юлії Тимошенко у "Батьківщині".

Саме Турчинов своїм указом від 7 березня 2014 року призначив Бондаренка головою Київської міської державної адміністрації. Таким чином Володимир Дмитрович фактично став одноосібним керівником столиці, адже обраного киянами мера у Києві не було від того часу, як у 2012 році Леонід Черновецький склав з себе повноваження мера столиці.

За час керівництва містом Бондаренко нічим особливим не відзначився. В основному він піарився на тому, що почав відновлювати будівлю мерії, яка зсередини була практично знищена протестувальниками під час Революції гідності.

Крім цього, Бондаренко дозволив колишньому регіоналу Олександрові Герезі побудувати замість найбільшого автобусного парку столиці величезний будівельний гіпермаркет. На кінець травня були призначені вибори мера Києва, а 21 числа того ж місяця Бондаренко підписав розпорядження про залучення інвестора до будівництва торгового комплексу по вулиці Полярній, 20 на Оболоні. Саме тут знаходився один з найбільших автобусних парків міста. Після цього розпорядження компанія екс-регіонала Гереги повністю знесла парк, а замість нього збудувала черговий гіпермаркет.

Володимир Дмитрович дуже сподівався, що кияни оцінять його роботу на посаді очільника КМДА і вирішив балотуватися у мери міста, що відбулися за кілька місяців після Революції гідності. Втім, він набрав лише трохи менше 8% голосів киян. Але колишній комсомолець не уявляв себе без політики, тому і підтстрахувався – паралельно з балотуванням у мери столиці він йшов по спискам "Батьківщини" у депутати Київради. І тут виборці дозволили Бондаренку стати депутатом столичного парламенту.

Але мабуть Володимир Бондаренко образився на киян за те, що не обрали його мером, а лише довірили місце депутата Київради. Ці думки так мучили Володимира Дмитровича, що він вирішив "зрадити" киян і балотуватися у Верховну Раду на осінніх виборах 2014 року. Юлія Тимошенко не взяла Бондаренка у партійний список і тому він вимушений був йти мажоритарником по своєму рідному Святошино. Але місцеві мешканці уперше за багато років "підклали свиню" своєму "рідному" Бондаренку і проголосували за іншого кандидата…