75 років підірваному Хрещатику: Як НКВС знищив головну вулицю Києва

Осінь 1941 року для Києва назавжди закарбується чорним періодом в історії. Ще влітку багато генералів з армійського командування Червоної армії анонсували загарбання Києва гітлерівськими військами. Подейкують, що були навіть думки здати Київ без бою, щоб вберегти солдатів від загибелі. Але Сталін чітко наказав: столиця України має стояти до кінця, щоб не потрапити "в руки" Гітлеру.

Проте у вересні 1941 року стало зрозуміло, що Київ все ж не вдасться відстояти. 19 вересня німецькі війська увійшли у столицю. Відступаючи, радянська армія підірвала усі мости через Дніпро, щоб ворог не зміг "перекинутися" на лівий берег головної річки країни.

Тоді ще мало хто здогадувався, який "сюрприз" приготувала радянська влада для киян, що залишалися під окупацією німців.

Можна припустити, що операція з відступу радянських військ з Києва тривала досить довго. А 24 вересня усі впевнилися у тому, що радянське керівництво подбало і про те, як поставити жирну і руйнівну крапку вже після відходу з міста. Саме в цей день один за одним почали вибухати будівлі на Хрещатику.

На думку радянської влади, саме так потрібно було "зустрічати" німців. Ніхто навіть не думав про те, що у повітря злітають історичні будівлі, а головна вулиця міста перетворюється на руїну.

Головна мета співробітників НКВС полягала в тому, щоб знищити якомога більше нацистів. Вважалося, що після входження в Київ, керівництво гітлерівських окупантів оселиться саме на Хрещатику, в центрі міста.

За різними даними радянська спецоперація дозволила знищити певну кількість окупантів. Але досі лишається питання, скільки киян загинули разом з ними. Будинки підривалися без урахування, є в них цивільні мешканці, чи нема.

Знищувалися будинки за допомогою радіокерованих мін. 

Деякі кияни згадували, як в обід 24 вересня 1941 року вибухнуло відділення німецької комендатури, яке було розташоване на розі Хрещатика та Прорізної. Від вибуху загинуло кілька десятків окупаційних солдатів. Але від цього ж вибуху загинули і дуже багато киян, які стояли в черзі до комендатури за перепустками.

За переказами свідків тих подій, німецькі військові спочатку дуже перелякалися, коли відбулися перші вибухи. Втім, майже одразу вони почали арештовувати усіх, хто був біля будинків, які вибухали. Одразу ж у окупантів виникала думка, що саме ці люди і підривали Хрещатик. 

Через короткий час майже увесь Хрещатик був у диму і вогні: пожежа швидко перекидалася у щільно забудованому районі. Окупанти підганяли до охоплених полум'ям будівель пожежні авто, проте це була лиш крапля у вогняному океані. Хоч якесь ефективне гасіння організувати було неможливо, оскільки міський водогін був виведений з ладу. Крім того, агенти НКВС кілька разів різали пожежні шланги, щоб унеможливити боротьбу з пожежею.

Через вибухи і пожежу майже увесь Хрещатик вигорів вщент. Під час війни будинки на головній вулиці майже не відновлювалися. Тільки у післявоєнні роки згідно нового генерального плану міста було вирішено повністю відбудувати Хрещатик. Всередині 50-х років минулого століття Хрещатик був повністю оновлений. Таким він і дійшов до наших днів.