Психологиня і мама школярки – про online-навчання: Зараз діти вчаться бути відповідальними

Коронавірус не вщухає. За останніми даними, лише в столиці на карантин закрили дев'ять шкіл, на самоізоляції перебуває також 621 клас. Ситуація у області також не дуже втішна: у Василькові та у Бориспільському районах встановлено "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, що передбачає заборону на відвідування освітніх закладів. 

Після тимчасового літнього послаблення карантину люди продовжують звикати до нових реалій: хтось думає, як вийти з кризи, хтось змінює сферу діяльності. Діти у своїй більшості легше пристосовуються до нових реалій, аніж дорослі. Про плюси та мінуси шкільного життя під час пандемії Depo.ua розповіла мама 4-класниці однієї з шкіл Білогородки, що у Київській області, психологиня Ірина Бондаренко.

Ірино, як зараз організоване навчання у школі, де навчається дитина?

– Моя донька зараз навчається у 4-му класі в одній зі шкіл під Києвом. В нашій школі діти вчаться offline окрім  класів, у яких були виявлені захворювання на COVID-19. Якщо був випадок захворювання, клас відправляють на два тижні навчатись дистанційно. Під час online-навчання діти за допомогою ноутбука, планшета чи смартфона підключаються до програми Zoom. Таким чином і відбувається щодня навчальний процес. Стіл, навушники і ті самі гаджети – все це особисте, наше. Але якщо є проблема в якомусь обладнанні, то за особистим запитом школа його може надати.

Вчителі здавали тести на COVID-19?

– Так, вони перед початком навчального року проходили тестування на коронавірус. І якщо, наприклад, у дитини висока температура, то вона також має здати тест. Приміщення класу обов’язково кварцують щодня, і на вході в школі стоїть дезинфікуюча рамка, через яку проходять абсолютно всі вчителі, адміністрація і учні.

Хто слідкує за тим, щоб дитина на онлайн-навчанні була уважною: батьки чи педагог?

– Звичайно, педагог. Коли вчитель в Zoom проводить урок, він бачить у віконечках на екрані кожну дитину. Вчитель постійно регулює процес навчання. Як дитячий психолог я виступаю за те, щоби батьки, надавали своїм дітям максимум самостійності, аби вони були максимально готовими до самостійного життя.

З огляду на те, що навчання проводиться online, напевно, скасовуються вимоги щодо шкільного дрескоду?

– В онлайн-навчанні відсутні вимоги щодо одягу. До того ж, в нашій школі не була введена шкільна форма. Діти одягаються на навчання так, як їм зручно.

Як ставлять оцінки? Раніше – у щоденники і зошити, а тепер? 

– Наша школа використовує спеціальну програму електронного щоденника. В цьому щоденнику кожного дня вчитель виставляє оцінки, і кожен з батьків може їх переглядати.

Дитині більше подобалося навчатись в школі чи вдома?

– Звичайно, донці більше подобається ходити в школу. Живе спілкування, емоції та атмосферу не може замінити дистанційне навчання. Але у новому форматі теж є свої плюси: не треба витрачати багато часу на дорогу, більш розслаблююча атмосфера, також неможливо щось забути вдома – все завжди під рукою.

Чи не нудно дитині вчитися online?

– Cпочатку діти краще висипались, більше відпочивали, та коли на online-навчанні перебувають досить довгий проміжок часу, їм і правда стає нудно. Але ми стараємося шукати вихід: діти постійно у Viber на зв’язку один з одним, спілкуються. Вдома у них є більше часу на заняття творчістю: створюють мило ручної роботи, різноманітні слайми ("жуйки" для рук, – ред.), допомагають батькам готувати, причому діти починають уважно ставитись до подачі їжі, до декору.

Як в цілому переносять карантин?

– Вони розуміють, що можна захворіти. Знають, що треба мити руки, використовувати антисептики, носити маски. Дотримуються цього, ставляться відповідально. Паніки та страху у сучасних дітей немає. Їх не потрібно лякати страшними історіями. Краще просто розповісти, що є таке захворювання, говорити з ними про заходи безпеки, про можливі наслідки. Вони вчаться бути відповідальними, розуміють, що від того, наскільки вони дотримуються правил безпеки, залежить і їхнє здоров’я і здоров’я близьких. Батьки мають слідкувати за тим, аби діти не входили сильно у віртуальну реальність. Треба частіше виходити на вулицю, кудись виїжджати на свіже повітря, займатись спортом – робити все, аби діти менше часу проводили за комп’ютерними іграми.