Хто і навіщо помстився в Києві рецидивісту за вбитого АТОшника

Ще восени минулого року суспільство сколихнула новина про загибель демобілізованого учасника АТО Артема Приходька. Боєць 12-го окремого мотопіхотного батальйону пройшов бойові дії, залишившись живим, але смерть прийшла до нього у мирному Києві.

Тоді, наприкінці вересня 2015 року, в одному з кафе столиці сталася бійка між АТОшниками та хлопцями, що раніше були засуджені за скоєння особливо тяжких злочинів. В Інтернеті є відео цієї бійки.

Одразу після бійки хтось викликав поліцію, і колишні злочинці почали тікати на автомобілі. Під час цього вони наїхали машиною на бійця АТО Артема Приходька, який помер від отриманих травм.

Один з нападників здався правоохоронцям, а от два його поплічники були оголошені у розшук. Лише у квітні їх обох затримали. Навіть ролик із затриманням одного зі злочинців Генпрокуратура викладала.

Після цього підозрюваних у загибелі Приходька арештували. І ось, в ніч на 30 червня на столичній Борщагівці по вулиці Зодчих було знайдено труп 27-річного хлопця. За деякими даними, тіло вбитого буквально зрешечене кулями. Тільки на місці вбивства поліцейські знайшли 9 стріляних гільз від іноземної зброї.

Вже зранку виявилося, що вбитим є Артур Бірюк, який і був причетний до загибелі АТОшника. Головний поліцейський столиці Андрій Крищенко заявив, що вбитий був під слідством, під домашнім арештом. При цьому Крищенко уточнив, що Бірюк неодноразово порушував домашній арешт. Що одразу ж викликає питання: чому йому не обрали інший запобіжний захід, адже підозрюваний взагалі міг втекти?

У свою чергу, активіст "Автомайдану" Олексій Гриценко видав версію, що Бірюк створив організоване злочинне угруповання. Начебто покійний був причетний до більш ніж 10 вбивств.

На побутове вбивство це навряд чи тягне – більше десятка куль у тілі вбитого явно говорить про те, що стріляв не сусід-алкаш, а людина, для якої стрілянина в людину є наче звичайною справою. Якщо припустити, що в словах автомайданівця Гриценка є правда, версія про кримінальні розбірки може бути цілком обгрунтованою. Можливо, члени банди мали розбіжності зі своїм лідером і просто вирішили позбутися його. Або ж з партнерами-конкурентами розмова "не пішла".

Є ще одна версія, пов'язана з кримінальним минулим Бірюка. Цю версію, до речі, розглядає і поліція. Якщо за хлопцем тягнувся шлейф тяжких вбивств, то цілком можливо, що за старі гріхи чи помилки він міг відповісти перед "братками". Але в соціальних мережах все більше обертів набирає версія про те, що Бірюку помстилися за загиблого учасника АТО Артема Приходька.

Слід визнати, що ця версія є найприємнішою і найбажанішою для пересічного мешканця українських соцмереж. Адже таким чином вбивство набуває символічного, навіть в чомусь сакрального характеру, перетворюючись з епізоду кримінальних розборок на акт народної чи, точніше, побратимської помсти, відновлення справедливості шляхом такого омріяного в умовах професійної імпотенції українських правоохоронних органів самосуду.

Втім, хто це зробив поки що ніхто й гадки немає: чи то якісь народні месники, чи самі АТОшники помстилися за побратима. Звичайно, ця версія має право на життя – її навіть поліція розглядає. Та будемо чесними: хто і навіщо вбив Артура Бірюка має встановити лише слідство. А поки це станеться, соціальні мережі продовжать наповнюватися різноманітними версіями.