Їхнє життя пройшло за ґратами: Куди подінуть котів і собак з Бучанської колонії

В кінці минулого року стало відомо про закриття колонії та тварин, які лишаються без даху над головою. Раніше подібні повідомлення час від часу ширились мережею, але виявлялись фейками. Цього ж разу інформація виявилась правдивою, її підтвердили навіть в колонії.

Про потребу в новій домівці для тварин писали зоозахисники, волонтери та й самі працівники пенітенціарної установи. Ця історія вже встигла обрости вигадками, коментарями, теоріями змови та звинуваченнями в бік співробітників закладу. Аби розібратись у ситуації, журналістка Depo.Київ з’їздила в колонію та дізналась все на місці. Зокрема, поспілкувалось з першим заступником начальника установи Андрієм Логовським та головою громадської організації "Animals in Law" Іриною Мургою.

Фото: Ірина Мурга

Пані Ірина розпочала співпрацю з колонією 23 грудня 2020 року. Тоді через знайому з Ірпеня вона дізналась, що 24 собаки лишаються без місця проживання, бо їх дім розформовують, а працівників, які до цього їх годували і виховували, звільняють.

"В’язнів тут уже нема. Їх перевели ще у грудні. А персонал весь просто лишається без роботи. Залишать 30 людей, група охорони, до повної ліквідації. А всіх решту попередили про скорочення, 4 березня у співробітників буде останній робочий день", - розповідає пан Андрій.

Чоловік також пояснив, що всі службові собаки перебувають на балансі колонії, і в момент її ліквідації подається заява на їхнє списання. Умовою для цього є чітко прописати, куди собак подінуть далі. В колонії прописали: віддають громадянам, організаціям тощо.

Для списання собак "вибраковують": це процедура, коли їх оглядає ветеринар і пише свій висновок щодо здатності або нездатності пса перебувати далі на службі. Таку процедуру зазвичай проводять раз на рік, і якщо якісь собаки нести службу не можуть, то їх так само передають в добрі руки. Лишити їх в колонії можливості немає як документально, так і банально через відсутність зайвих вольєрів.

Крім того, щовесни проводять планову вакцинацію тварин. Для цього співпрацюють з приватною ветклінікою у Гостомелі. Якихось частих випадків захворювання чи травмування собак у колонії не траплялось. Проте Мурга розповіла, що серед вихованців закладу була старенька вівчарка з хворими лапами. У неї пухлина невідомого характеру, тривають обстеження і лікування. Зараз вона перебуває в клініці за кошти громадської організації та небайдужих громадян, адже в колонії значне недофінансування.

 "А ви дайте запит в мін’юст або в департамент скільки виділяється на собак. Вас здивують ці цифри. Там по нулях роками", – жаліється пан Андрій, а пані Ірина додає, що люди це розуміють і допомагають не акцентуючи на тому, що "могли б і за бюджетні гроші впоратись".

Чоловік також розповідає, що проблем з прилаштуванням собак немає – у плані кількості бажаючих. Робота над цим затягується з інших причин. "Собаки не цуценята, не маленькі, і натреновані на злобу, на караульну службу і так далі. Тому люди приїжджають і по два, по три, по чотири дні пригодовують. Чому процес так довго і йде. Ви ж зрозумійте, собака доросла, агресивна, і просто людина прийшла і ми їй віддали собаку – ну вона ж її з’їсть", – відзначає пан Андрій.

Для охочих забрати собі тварин відкрили доступ до території, аби вони могли з кінологом знайомитись з псами. Люди приїжджають і годують чотирилапих двічі на день, взаємодіють, даючи один одному час на звикання.

"Приїхав один чоловік розумний, він зняв з себе футболку, кинув туди собаці, щоб він запах його відчував", – додає перший заступник начальника колонії.

Голова ГО в свою чергу пояснює, що з людьми проводяться співбесіди, іноді навіть по кілька разів, адже треба всім пояснити, що вони беруть не домашнє цуценя, а велику собаку, яка звикла вільно бігати в загоні завдовжки 80-100 м і агресивно реагувати на будь-які рухи поруч.

"Ми підписуємо з господарями договір, в якому ми зі свого боку гарантуємо, що тварина стерилізована, прищеплена, полікована, повідомляємо про всі особливості характеру, всі хвороби та потреби, а господарі зобов’язуються забезпечити для тварини належні умови", - каже Мурга.

Описуючи службу тварин, пан Андрій розповів, що загалом існує три види службових собак: караульна, розшукова та спеціальна. Караульні собаки несуть службу на периметрі, розшукових залучають у випадку втечі в’язня, а спеціальні надресировані на пошук наркотиків, вибухівки і тощо.

Тварин у колонію "добувають, як завгодно", переважно беруть з притулків. Для служби на периметрі найкраще підходять кавказькі, середньоазійські та німецькі вівчарки, проте визначальним критерієм є все ж стан здоров’я. Стать значення не має. Беруть під опіку як цуценят, так і піврічних собак, яких ще можна виховати. Службу вони нести починають приблизно з року і до 8, 10 років. Хоча трапляються і старожили, яким по 12 років.

В перший же день співпраці Ірина з’ясувала, що окрім прилаштування собак у колонії є ще одна значна проблема: ціла купа котів. Вона зазначає, що частину тварин вже вивезли, але на території все ще лишається якась незначна їхня кількість.

"Я вивезла звідси 66 котів. Частково прийняв нас приватний притулок, частково наша громадська організація взяла на себе опіку над тими котами, які потребують лікування. Вони зараз перебувають у ветклініці. І так, вже п’ять тварин знайшло нових господарів", - розповідає жінка.

Розпитуючи трохи детальніше, з’ясовуємо, що частина котів загинула, а частині знадобилось серйозне лікування. На запитання про кількість померлих котів пані Ірина цифрою не відповідає, але каже, що відносно загальної кількості – не багато, а відносно того, що кожна тварина була виловлена вручну, відвезена в клініку і обстежена – багато.

Звідки стільки котів пояснює Андрій Логовський. Він говорить, що тварин прихистили в’язні, яким законом дозволили мати улюбленців. "Вони понабирали собі котів, але коли їх етапували в інші заклади, хтось взяв з собою кота, хтось не взяв. А етапує Нацгвардія. Нацгвардія не приймає на етап з котом. І вони всі лишились тут", – сказав чоловік.

У камерах, де раніше жили засуджені, часто знаходили тарілки для котів. Їх годуванням опікувались лише в’язні, адміністрація за це не несла жодної відповідальності. Також їх ніхто не лікував, не робив щеплень та не стерилізував. Відповідно, це зараз робить Ірина. Вона уточнює, що хворого або не стерильного кота віддати новим господарям не може, що сильно затягує процес прилаштування.

Перший заступник начальника колонії також скаржиться, що після вивезення більшості котів закладом почало бігати багато щурів. Тобто вони були завжди, але після зникнення хижаків їх стало значно більше, та і тепер ніхто їм не заважає вільно пересуватись територією. Пані Ірина додає, що пацюків, попри тривалу роботу з тваринами, боїться, тому чим менше стає котів, тим складніше їх відловлювати.

Щодо чуток, якими оточили у мережі процес ліквідації колонії, то голова ГО пояснила, що їх почала поширювати інша волонтерка. Вона спілкувалась з одним із кінологів закладу і написала згодом, що собак можуть приспати. На той момент Ірина Мурга вже два тижні займалась тваринами і про спроби цієї жінки допомогти дізналась з мережі. Мотивів останньої робити такі гучні заяви голова ГО не розуміє: можливо, щоб викликати довкола теми ажіотаж, а можливо, вона справді щось не так зрозуміла і вирішила, що собак чекає евтаназія.

Пан Андрій в свою чергу жаліється, що багато інформації поширювалось, в тому числі і у ЗМІ, без коментарів працівників колонії. Каже, що за весь час з ним ніхто не зв’язувався, а чутки мережею ширились активно. Першого заступника начальника колонії, наприклад, обурили чисельні коментарі про те, що собак купують по 500 доларів за бюджетні кошти, а потім викидають на вулицю. Бо, по-перше, собаки з притулку безкоштовні, а по-друге, ніхто їх не викидає.

Зараз в колонії лишилось сім собак, причому щодо кількох з них вже ведуться переговори, а для найстарішої вівчарки майбутній господар укріплює вольєр, площею 30 кв. м.