Радіація, нові міста та 200 тисяч людей: Як будували саркофаг на ЧАЕС, який відкрили 35 років тому (ФОТО)

Цьогоріч виповнилося 35 років з моменту аварії на ЧАЕС, яка стала однією з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства. Окрім драматичних історій очевидців та ліквідаторів аварії, згубних наслідків для здоров'я мільйонів людей та природи не менш цікавим є процес ліквідації наслідків аварії, одним з елементів якої було будівництво саркофагу над зруйнованим четвертим реатором ЧАЕС, який закінчили зводити 30 листопада 1986 року — рівно 35 років тому.

Журналісти Depo.Київ розповідають про історію будівництва першого саркофагу ЧАЕС на основі матеріалів книги відомого українського історика Сергія Плохія "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи".

Відповідальним за будівництво саркофагу став тодішній міністр середнього машинобудування СРСР Єфим Славський, якому на момент аварії було 88 років. Попри поважний вік, чиновник зберігав енергійність та ясність розуму. Радянське Політбюро 15 травня 1986 року доручило Славському реалізацію "поховання" зруйнованого реактора, шляхом герметичної ізоляції. 

Вже 21 травня міністр прибув до Чорнобиля, майже через місяць після вибуху на станції. В своїй книзі Сергій Плохій зазначає, що радянська влада потребувала досвіду Славського у вирішенні надзвичайних ситуацій техногенного характеру, адже саме він був батьком реактора РБМК, який вибухнув на ЧАЕС.

Фото: chernobil.info 

Задля припинення поширення радіації Славський мав придумати, яким чином "поховати" зруйнований реактор. Інженери та архітектори пропонували міністру кілька варіантів вирішення проблеми, один з фахівців хотів записати реатор піском, бетоном та металевими кулями, також висловлювалась думка про будівництво арки над реактором, але в підсумку Славський вирішив будувати над зруйнованим четвертим енергоблоком бетонну конструкцію, складовими якої мали стати фундамент, стіни та інші елементи зруйнованого реактора. 

Політбюро хотіло, щоб процес будівництва конструкції зайняв чотири місяці, офіційно споруда мала назву об'єкт "Укриття", а неофіційно її прозвали саркофагом. На початку червня 1986 року Політбюро затвердило проєкт будівництва.

Фото: chernobil.info

Для виконання операції з будівництва саркофага, яка мала військовий характер, Славський мобілізував всі наявні наукові та військові ресурси. Літній міністр не хотів навіть нічого слухати про згубний вплив радіації, в перший день свого перебування біля ЧАЕС він пролетів гвинтокрилом над зруйнованим четвертим реактором, а вже потім наблизився до нього пішки. 

Коли міністр підійшов до третього енергоблоку, то сказав своїм помічникам: "Пізніше ми пропустимо кілька чарок, і все мине. Але нам потрібно все уважно тут оглянути. Нам потрібно все уважно оглянути і зрозуміти, що відбувається". Підлеглі Славського згадували, що радіація тоді перевищувала всі допустимі норми, але коли вони підійшли до зруйнованого четвертого реактора, то міністр сказав помічникам залишатись позаду зі словами "я — старий, якому вже нічого боятись, а ось ви ще дуже молоді". Після аварії Славський прожив ще 6 років та помер в 1991 році у віці 93 років. 

Фото: chernobil.info

Команда міністра розділила майданчик будівництва на 12 зон, навколо станції виростали справжні міста з новими дорогами та залізничними лініями. Неподалік побудували заводи з виробництва бетону. Машинобудівні заводи в УСРС та інших радянських республіках отриматли замовлення на нове обладнання та елементи структури саркофага. Для закладення фундаменту доставили обладнання з Італії та ФРН (Західна Німеччина).

Першими, кого Славський відправив до бою з реактором, були військові, які виконували подвійне завдання — будівництво та усунення радіаційного забруднення. На початку червня на будівництві зосередили 20 тисяч офіцерів та солдатів, які розбили на будівельні батальйони. 

Фото: chernobil.info

Одним з найболючіших моментів був вплив радіації на бійців, яка не відступала до самого завершення будівництва. Люди, які працювали біля реактора, справлялись з рівнями радіації, які коливались від 5 до 370 рентгенів на годину. Норма радіаційного фону складала складала менше 20 мікрорентгенів на годину.

Славський та його команда не зупинялись, станом на 5 липня, спеціальним розчином обробили 800 тисяч кв.м навколо ЧАЕС та 24 тисячі кв.м поверхні будівель. Наприкінці липня робітники заклали фундамент майбутнього саркофага, усього було залито 15 тисяч кв.м бетону, тоді як для завершення будівництва потрібно було 300 тисяч тонн бетону. 

Фото: chernobil.info

Під час зведення саркофагу далеко не все йшло за планом. Проєкт Славського передбачав накриття реактора восьмитонним алюмінієвим куполом, який мав бути опущеним на щойно зведені стіни саркофага з гвинтокрила. Цей план провалився, адже коли гелікоптер з куполом наблизився до реактора, конструкція зірвалась зі спеціальних тросів, але, на щастя, він не зачепив реактор та й обійшлося без постраждалих. 

Конструктори, інженери та військові працювали позмінно, резервісти були мобілізовані з усього СРСР для зведення саркофагу. Перша зміна тривала з середини травня до середини липня, друга — до середини вересня, третя зміна завершила будівництво саркофагу в середині листопада 1986 року. На момент завершення будівництва на майданчику загалом побували близько 200 тисяч людей, які спорудили бетонний саркофаг вагою 400 тисяч тонн, який захистив всю країну від радціації, яка щомиті виділялась зі зруйнованого реактора. 

Фото: chernobil.info

Урядова комісія підтвердила готовність саркофага 30 листопада, а після завершення будівництва Єфим Славський пішов у відставку. Саркофаг, який був зведений під його керівництвом, простояв 33 роки, коли був введений в експлуатацію Новий безпечний конфаймент або об'єкт "Укриття-2".