Столичному метро – 56: Як підземка змінювалася з роками

6 листопада 1960 року поїхав перший потяг метро Києва. Втім, розмови про будівництво так званої підземної залізниці точилися ще задовго до офіційного відкриття метро.

Ще у 1880-х роках столичні чиновники розглядали проект будівництва підземки. Тоді планувалося, що потяги мали б їхати від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу. Начебто тунелі планувалися під Бесарабкою, але цим планам не судилося збутися.

Після цього тему підземки не обговорювали у Києві кілька десятиліть. Потім до даного питання поверталися у 1916 і 1918 роках. Втім, усе знову закінчувалося лише розмовами.

І тільки у 1936 році Київська міськрада вирішила розглянути проект будівництва київського метро, який розробив випускник Московського інституту інженерів транспорту Папазов.

За кілька років після цього навіть почалися попередні роботи з будівництва метрополітену, але Друга Світова війна перекреслила усі плани.

Лише 1946 року відновилися, а, фактично, лише розпочалися проектно-пошукові роботи.

Саме будівництво метро розпочалося наприкінці 40-х років минулого століття.

Ось так велися роботи на будівництві підземки.

ФОТО: Офіційний сайт "Київського метрополітену"

Вже за 11 років, 6 листопада 1960 року, була запущена перша черга Київського метрополітену. Так на станцію "Арсенальна" заїхав перший потяг.

ФОТО: Офіційний сайт "Київського метрополітену"

Довжина гілки підземки була усього 5,2 км. Для порівняння наразі ця цифра складає 67,5 км. Перші п`ять станцій називалися: "Дніпро", "Арсенальна", "Хрещатик", "Університет" і "Вокзальна".

Цікава історія з першою відкритою станцією столичного метро – "Дніпро". Вона виконувала роль не тільки пасажирської. Справа в тому, що до 1965 року ця станція виконувала функції "приймальні" вагонів, які приходили до Києва залізницею. Після їх розвантаження на залізничній станції "Дарниця" вагони ставили на рейки трамваю, що курсував через міст Патона. Далі по набережній вагони підходили до станції метро "Дніпро". Під нею було таке собі поворотне коло. Туди заганяли вагон після чого коло поверталося на 90 градусів і піднімалося. Так вагон опинявся на коліях метро після чого його заганяли у тунель. Поворотне коло також використовувалося для відгону вагонів у ремонтне депо.

На фото видно це поворотне коло під станцією "Дніпро".

Буквально за три роки відкрилося ще дві станції метро – "Політехнічний інститут" та "Шулявська" (на той час "завод "Більшовик").

До речі, на початку 1950-х років проект станції "Політехнічний інститут" виглядав ось так. 

ФОТО: Офіційний сайт "Київського метрополітену"

Врешті-решт дана станція стала такою. 

1965 рік став переломним в історії розвитку столичного метрополітену, адже саме тоді він з`єднав два береги Дніпра. Того року відриклося одразу три нові станції - "Гідропарк", "Лівобережна" та "Дарниця". 

Так велося спорудження мосту Метро.

ФОТО: Офіційний сайт "Київського метрополітену"

У 1976 році столичний метрополітен значно розширився, здобувши другу гілку - "Куренівсько-Червоноармійську". 

Того року було відкрито три станції - "Майдан Незалежності" (на той час "Площа Калініна"), "Поштова площа" та "Контрактова площа" (на той час "Червона площа").

Ну а далі метрополітен Києва додавав до свого списку у середньому по одній станції в рік. Були роки, коли одразу відкривали по дві станції, були роки і без нових станцій.

У 1989 році запускається третя гілка столичного метро - "Сирецько-Печерська". Тоді було відкрито одразу три станції - "Золоті ворота", "Палац спорту" і "Кловська" (на той час "Мечникова").

Через рік після здобуття Україною незалежності відрився другий міст через Дніпро по якому курсували потяги метро. Разом з тим відкрилися дві станції - "Славутич" та "Осокорки". 

У 1993 році метрополітен пережив масштабну декомунізацію. За рік було перейменовано 11 об`єктів підземки. Наприклад, станція "Ленінська" стала "Театральною", а "Комсомольська" - "Чернігівською". Нинішня станція "Либідська" до 1993 року називалася "Дзержинська", а "Оболонь" - "Проспект Корнійчука".

Дуже цікаво також спостерігати, як змінювалося "обличчя" вагонів метро.

Перші вагони виглядали ось так. Вони були розроблені ще у середині 1950-х років. Важлива деталь: у перші роки потяг метро складався лише з трьох вагонів, хоча вже тоді усі станції були розраховані на прийняття потягів на 5 вагонів.

ФОТО: Офіційний сайт "Київського метрополітену"

Пізніше у метро Києва з`явилися більш новіші вагони, які, до речі, можна зустріти й досі на "Святошинсько-Броварській" лінії, хоча деяким екземплярам вже під 50 років.

У другій половині 1970-х років столичний метрополітен отримав досить багато нових вагонів, які виглядали ось так. 

У 2009 році у тунелях "Сирецько-Печерської" з`явився ось такий тестовий потяг вітчизняного виробництва. 

З 2011 року їхнє "обличчя" вже виглядало ось так. 

Паралельно з цим, у 2010 році, у столичній підземці почали курсувати і такі потяги. 

З 2014 року на лініях метро Києва катаються ось такі красені. По суті, це глибоко модернізовані старі вагони, але уся їхня "начинка" відповідає останньому слову техніки. 

Загалом, за 56 років з дня відкриття, метрополітен Києва нажив 52 станції. Остання станція – "Теремки" – була відкрита ще в листопаді 2013 року. Тобто, за три роки у Києві не було відкрито жодної станції. І наступного року також вони відриватися не будуть. Наразі тільки починаються роботи з проектування метро на "Виноградар". Але перша станція в тому напрямку відкриється в кращому випадку за 2-3 роки. Тобто, як мінімум за 5 років у Києві не відриється жодної станції. Такий величезний розрив між відкриттям станцій за усю історію метрополітену був лише одного разу, коли восени 1971 року запустили станцію "Святошин", а наступну - "Майдан Незалежності" – відкрили лише у грудні 1976 року. Тобто, розрив склав трохи більше 5 років. Схоже, рекорд може бути перебитий.