ТОП-5 обіцянок Кличка, які виявилися звичайними цяцянками

У вівторок, 28 листопада, столичні громадські активісти та мешканці будинків навколо знищенного Сінного ринку, де тепер чергове скандальне будівництво, були дуже неприємно здивовані. Причина – підписання очільником Києва такого собі "Меморандуму" із забудовником, який гарантував останньому спокій від влади в обмін на зниження висотності будівель до 19 поверхів – тобто аж на 1 поверх. Так закінчилася чергова і, цього разу, вкрай нетривала серія обіцянок "почути і допомогти" у виконанні мера Кличка.

Останній, вочевидь, міцно переконаний, що у більшості киян дуже коротка пам'ять, і вони швидко забувають про всі невиконані обіцянки міського голови та забалакування ним протесту на користь інтересів остаточно знахабнілих за його каденції забудовників. Depo.Київ вирішив зробити підбірку-нагадування обіцянок-цяцянок від Кличка та його команди.

Пішохідна зона на Андріївському узвозі

Про те, що Андріївський узвіз має бути позбавлений машин, мер Кличко заявляв ще у 2014 році. Тоді ж він пояснив своє бачення розвитку історичної вулиці, фактично продубулювавши "вводні" від активістів, що боролися за пішохідний Андріївський не на словах, а на ділі. Мовляв, на автівках туди зможуть заїжджати лише місцеві мешканці та екстрені служби, транзитний рух перекриють, і з'їхати з Софіївської площі на Поділ узвозом більше не вдасться. Навіть до ДАІ із закликом навести лад на вулиці звертався. Втім, не так все склалося, як обіцялося.

В червні 2015-го все було готове, щоб віддати "київський Монмартр" пішоходам: встановлені боларди (верхній – біля Андріївської церкви, нижній – на перехресті з Боричевим током, проміжний – на виїзді з Вознесенки) та камери відеоспостереження, облаштована система управління, прокладений оптоволоконний кабель, все підкючене до електрики і перевірене. Все - за приватні кошти. Тільки й лишалося, що взяти комплекс на баланс міста (за що мали проголосувати депутати Київради), підписати постійну угоду на електропостачання і нарешті запустити. Але чекати на це довелося ще рік: боларди запустили лише в червні 2016-го. Весь цей час чиновники Кличка обіцяли, запевняли і відверто тягнули час, вигадуючи причину за причиною, чому подарована місту система досі не працює.

Врешті решт, кожному місцевому мешканцю видали пульт для керування болардами, щоб автівка могла без проблем заїжджати на Андріївський узвіз. Але згодом стало зрозуміло, що історична вулиця так і не стала пішохідною. Наприклад, "шумахери" навчилися зносити боларди своїми автівками. Були випадки, коли деякі водії переносили бетонні квітники, щоб об'їхати ці боларди. Дехто намагався купити собі "зайвий" пульт для болардів. Нні боларди наче і працюють, і транзитний транспорт таки дійсно йде в об'їзд. Але Андріївський так і не став пішохідним: ним охоче катаються таксисти, відвідувачі ресторанів на Узвозі і, власне, всі, кому "дуже треба". У Кличка проблему звично "не помічають". Питання заборони заїзду автотранспорту на Андріївський, за фактом, "спущене на гальмах".

Монстр на Подолі

Вже не перший рік на вулиці Нижній Вал, 27-29, в історичній частині Подолу, височіє справжній бетонний монстр. Загалом тут можна було зводити будинки не вище 27 метрів (хоча з урахуванням, що поряд – невеличкі дво- і триповерхові будинки початку ХХ століття, і 27 метрів явно забагато), але забудовник "вигнав" ледь не 40-метрову потвору. Коли команда Кличка на початку літа 2014 року прийшла до влади, лунали поодинокі репліки, мовляв, що робити з цим незаконним одороблом. Більш предметні розмови розпочалися, коли Кличку потрібно було знову йти на вибори мера Києва – восени 2015 року.

Саме перед цими виборами у Кличка по-справжньому побачили проблему зі скандальною забудовою. Навіть погрожували, що якщо власник будівлі сам не знесе зайві поверхи, то міська влада розірве договір про виділення земельної ділянки під цим бетонним монстром, без якого забудовник не зможе під'єднати будинок до інженерних мереж. Більше того, Київрада цю обіцянку фактично виконала в грудні 2015-го: коли сплив попередній договір про оренду земельної ділянки, він не був поновлений. Втім, далі справа забуксувала: навесні 2016 року юристів мерії звинувачували в тому, що вони ігнорують засідання у суді щодо справи по монстру на Подолі. У Кличка відбивалися, мовляв, дуже переймаються цим питанням і роблять все, аби його вирішити.

Як воно насправді – важко сказати. З одного боку, після обіцянок столичної влади зменшити поверховість цієї будівлі минулого вже більше двох років, віз, тобто бетонний монстр, і нині там. З іншого, у вересні суд зобов'язав забудовника зменшити поверховість, демонтувавши зайві поверхи, а значить, якийсь рух у цій справі таки є. Разом з тим, жодних відповідних робіт на скандальному об'єкті не помітно: він все так же загрозливо нависає над Подолом. І іноді на його стінах можна побачити робочих, які наводять якийсь марафет, що зайвий раз переконує, що ця історія дуже далека від завершення.

Театр на Подолі

Скандарний "куб" на Андріївському узвозі – яскравий приклад того, як мер Кличко вирішив, що окозамилювання по відношенню до киян – це нормально. У нову будівлю одного зі столичних довгобудів, Театру на Подолі, містянам "презентували" у листопаді 2016 року. Фасад споруди одразу викликав шквал негативної критики (що не скасовує того, що частині киян він навпаки сподобався). Деякі кияни називали театр "енергоблоком ЧАЕС", хтось – "крематорієм". Петиція до міської влади щодо зміни зовнішнього вигляду театру, який би вписувався в історичний вулицю, досить швидко набрала необхідні 10 тисяч голосів. І тут вже Кличку і його команді потрібно було щось робити. І вони зробили: керівництво міста запевнило, що буде проведена незалежна технічна експертиза щодо можливих порушень містобудівного та пам'яткоохоронного законодавства, ухвалене виважене рішення, киян почують...

Згідно розпорядження мера Кличка від 23 лютого, робоча група мала ще до 31 травня надати рекомендації Архітектурно-містобудівній раді при Департаменті містобудування та головному архітектору столиці щодо подальшої долі фасаду оновленого Театру на Подолі. Спочатку обіцяли, що перші результати експертиз мають з'явитися у квітні, але навіть наприкінці того місяця ніяких зрушень не було. Презентацію висновків експертиз перенесли на середину травня 2017 року. Втім, тоді виявилося, що під час засідання спеціальних робочих груп, які створив мер Кличко, ніхто навіть не обговорював скандальний зовнішній вигляд Театру на Подолі, хоча саме це найбільше хвилювало киян.

Ні до 31 травня, ні після цього не було навіть ніяких новин щодо експертиз, які анонсувалися. А 26 вересня цього року мер Кличко вніс зміни у своє ж розпорядження від 23 лютого: згідно нового документу, робоча група по Театру на Подолі мала надати свої рекомендації головному архітектору і Департаменту містобудування... до 9 жовтня 2017 року, а про дату "31 травня" усі в мерії наче як забули. А далі – найцікавіше: 29 вересня стало відомо, що Державна архітектурно-будівельна інспекція тишком-нишком дозволила ввести Театр на Подолі в експлуатацію. Тобто мер Кличко зробив все, аби затягнути оголошення висновків експертизи – вочевидь, не дуже втішних – надурити киян та зробити все, аби скандальний об'єкт (а окрім зовнішнього вигляду до нього є ще купа серйозних питань) добудували і запустили. Тож замість того, щоб виконати свої обіцянки, Кличко зробив вигляд, що нічого нікому не винен, а натомість попіарився на "новому сучасному театрі".

Забудова Сінного ринку

Найкраще справжню сутність мера Кличка і його любов до міста можна зрозуміти, проаналізувавши останній скандал навколо забудови колишнього Сінного ринку. Тут, посеред старої маловичотної забудови, відбувається будівництво справжнього міста в місті, такого собі "спальника" з хмарочосами. активісти та місцеві активісти давно намагаються привернути увагу до проблеми, наголошуючи не лише на законності будівництва величезних "свічок" понад 20 певерхів заввишки, а й на інфраструктурних проблемах, які викличе це будіництво: навантаження на комунікації району, дороги, соціальну інфраструктуру...

Весь цей час міська влада на проблему реагувала кволо, а скоріше взагалі ніяк. І тільки коли конфлікт дійшов апогею, очільник Києва вирішив приїхати на місце забудови. Це відбулося кілька тижнів тому: Кличко вкотре наобіцяв з три короба, зокрема знести паркан навколо забудови, мовляв, міська влада не видавала дозвіл на монтування паркану, а якщо немає паркану, то і будівництво вести заборонено. Де міська влада була всі ці місяці, поки забудовник "добивав" залишки Сінного ринку, розчищав майданчик, рив котловани і виводив перші поверхи, Кличко звично промовча. Натомість дав кілька днів забудовнику, щоб той власноруч зніс паркан.

Забудовник цього мов чекав: одразу пішов до суду, який заборонив комунальникам навіть наближатися до будівництва. Комунальники і не встигли: паркан знесли бойові "активісти-націоналісти", які до того жодного інтересу до скандального будівництва не проявляли. Вони створили яскраву картинку і розчинились у повітрі. Мер Кличко тим часом теж "працював", не покладаючи рук. результатом цієї роботи і став "меморандум" із забудовником, яким міський голова не забарився похизуватися.

Очільник Києва пишається тим, що йому "спільно з активістами" вдалося домовитися про зменшення поверховості у кількох будинках, які забудовник зводить на місці легендарного і скандально знищеного Сінного ринку. Мінус три поверхи в одному будинку та мінус поверх ще в двох спорудах – шалене досягнення для мера Кличка і зменшення "соціальної напруги".

Сказати, що противники Сінного монстра в шоці – це нічого не сказати. І зараз їм дуже цікаво, хто ж ті неназвані "активісти", спільно з якими Кличко дійшов до такого геніального і необхідного забудовнику рішення. Мер звично мовчить. Це ж не обіцянки роздавати.

ТРЦ над "Героїв Дніпра"

Епохальним прикладом відвертої брехні киянам є забудовою станції метро "Героїв Дніпра". Історія почалося навесні 2016 року, коли над станцією "Героїв Дніпра" почалися дивні роботи. Оголошення на зеленому "метробудівському" паркані пояснювало, що відбувається укріплення грунтів над станцією, що спочатку дещо заспокоїло місцевих мешканців, які запідозрили будівництво чергового торгового об'єкту. але згодом стало зрозуміло, що "укріпленням грунтів" справа не обмежується і над станцією метро, посеред кругової розв'язки на перехресті Оболонського проспекту та вулиці Героїв Дніпра, таки будують черговий торгово-розважальний комплекс.

А далі команда Кличка і він сам проявили себе в усій красі. Один з його найближчих соратників, Володимир Бондаренко, тепер вже звільнений за скандал з підробленим дипломом, заявляв, що будівельна техніка навколо станції метро потрібна для того, щоб укріпити об'єкт підземки. Хоча до того він простояв більше 30 років без жодних укріплень. Вже тоді усі, хто хоч трохи цікавиться життям міста, знали, що над "Героїв Дніпра" зводять ТРЦ.

У вересні, коли кияни повернулися з відпусток, а на об'єкті почалися нічні роботи із забиванням свай та перекриттям виходів з метро, на Героїв Дніпра стало гаряче. Місцеві мешканці вийшли на протест. Але мер Києва продовжив заспокоювати, мовляв, без згоди громади жоден ТРЦ будувати не будуть. Власне, цю байку "співав" місяцями, поки забудовник шаленими темпами зводив чергову бетонну потвору.

Врешті решт, аби хоч якось заспокоїти громаду, а по суті - потягнути час - Кличко загооворив про громадські слухання. Які таки влаштували – із зальотними "бабками Летюги" і заздалегідь роздрукованими рішеннями, мовляв, мешканці Оболоні щасливі від того, що їм впихують черговий ТРЦ. Тільки в жовтні міська влада визнала, що так, дійсно, там будується черговий торговий центр. І навіть не почервоніла.

Наприкінці зими мер цинічно заявив, мовляв, взагалі не бачить нічого поганого у торговельному центрі над самісіньким об'єктом підземки, адже у Києві так не вистачає ТРЦ. Весь цей час скандальний об'єкт будувався, незважаючи на незадоволення місцевих мешканців і купу порушень містобудівних норм – це, власне, Кличка ніколи не зупиняло. За іронією долі, нині на скандальному об'єкті, так необхідному місту, роботи призупинился. Чи то у "інвестора" гроші закінчилися, чи ще якісь проблеми почались.

ФОТО: kyivcity.gov.ua