У Києві відкрили інсталяцію, присвячену 60-їй річниці Куренівської трагедії (ФОТО)

Участь у відкритті інсталяції взяли мер Києва Віталій Кличко перший президент України Леонід Кравчук, в. о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова, заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв, автор інсталяції Олег Шовенко., передає Depo.Київ з посиланням на сайт КМДА.

За словами Кличка, Куренівська трагедія – одна зі сторінок історії Києва і України, про яку треба знати і пам’ятати, бо без розуміння уроків минулого жодна нація не має майбутнього.

"ми пам’ятаємо про трагічні події нашої історії і вшановуємо пам’ять їх жертв. Радянська влада замовчувала страшні наслідки Куренівської трагедії. Наслідки недбальства і злочинів тоталітарного режиму. Тоді оголосили про загибель 145 людей. А насправді загинуло, за неофіційними даними, чи не вдесятеро більше мешканців столиці" – зазначив мер Києва. 

Кличко наголосив, що якими б болючими не були спогади, про них треба говорити, щоб такі трагедії не повторювалися. 

"Ми з вами сьогодні в Бабиному Яру. Це місце можна назвати символом трагічних сторінок нашої історії. Ми все пам’ятаємо… І про понад 100 тисяч розстріляних невинних жертв нацизму. І про жертв радянської влади, що загинули внаслідок Куренівської трагедії", – сказав він. 

Зазначимо, що інсталяція розташована на місці прориву дамби. Саме там сформувалась величезна хвиля із мулу, що заживо поховала людей і залила будинки.

За словами Кличка, кожна цеглина інсталяції нагадує про те, що потрібно визнавати помилки минулого і робити з них висновки.

Основа монументу складається із більш ніж 100 різновидів цеглин, з яких будувався Київ впродовж останніх 200 років. Вона зроблена у вигляді збільшеної вдесятеро цеглини. Найстаріша цеглина в інсталяції 1843 року, є декілька із заводу, де працював Мендель Бейліс, є цеглини з відбитками дитячих рук замість клейма.

Через масове будівництво у місті після Другої світової війни виникла потреба у збільшенні виробництва цегли, що збільшило і кількість відходів. Пульпа надходила з Петровських цегельних заводів, розташованих на вулиці Сирецькій. Відходи зливали у Бабин Яр. Аби добути глину для однієї цеглини, потрібно було 600 мілілітрів води. Після цього вона стає пульпою – "мертвою" водою, непридатною для будь-чого. Угорі інсталяції в акваріумі зібрано всі 600 літрів пульпи, які б знадобилися для створення усіх цеглин з основи.

"Ця інсталяція про дві катастрофи: людську та природну. У цій трагедії, мова якої – мова канцелярських та інженерних звітів, немає ані слова про те, що це за страшне місце – Бабин Яр. І в даному випадку техногенна катастрофа – це про те, що природа раптом повертає собі свою первісну міць, яку людина намагалася приборкати. Нагадування про те, що бережливе ставлення та повага до природи – це не примха, а спосіб вижити. Пульпа в акваріумі – символ підкореної природи: щоденно корисної нам, навіть лячно красивої, а через момент – руйнівної", – розповів автор інсталяції Олег Шовенко. 

У монумент вмонтовані монокуляри, які показують кадри з документального проєкту Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" та режисера Сергія Лозниці "Бабин Яр. Контекст". Епізоди присвячені будівництву у Бабиному Яру та наслідкам Куренівської катастрофи.

Інсталяція є частиною мережі об'єктів у міському просторі Києва "Погляд у минуле". Основним її фокусом є трагедія Бабиного Яру та пов’язані з нею події. У вересні минулого року було відкрито перші чотири об’єкти інсталяції на території Бабиного Яру, а в січні цього року інсталяція "Погляд у минуле. Дерево" з'явилася на проспекті Перемоги.

Довідка: Куренівська трагедія сталася 60 років тому. 13 березня 1961 року прорвало дамбу, збудовану для заповнення Бабиного Яру промисловими відходами, що надходили з Петровських цегельних заводів. Потік багна і пульпи затопив житлові квартали Куренівки, трамвайне депо, стадіон "Спартак", низку підприємств і установ. 

Радянська влада замовчувала наслідки Куренівської трагедії, реальні цифри загиблих так і не були названі – оголосили тільки про загибель 145 людей, тоді як за неофіційними даними, під час трагедії загинуло близько 1 500 осіб. Катастрофа знищила 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків, два гуртожитки. Матеріальні збитки держави склали понад 3 млн карбованців.

Постраждалим була виплачена компенсація – тим, у кого загинули рідні, виплатили по 200 крб.; понад 400 осіб отримали нове житло.

Радянська влада не тільки приховувала й применшувала масштаби та наслідки аварії, але й забороняла згадувати про її жертв.  Лише в незалежній Україні було встановлено декілька меморіальних знаків та пам’ятник.