Замордовані коні та розвал російського "Оборонсервісу": Що відомо про кандидата Душутіна, заради якого Мінкульт обезголовив Довженко-Центр

У столиці вибухнув черговий культурний скандал: напередодні на посаду голови одного з гуманітарних флагманів України – Довженко-Центру – обрали Олену Гончарук. Вона пройшла конкурс на посаду, виграла у голосуванні, але вже ввечері міністр культури Олександр Ткаченко спрямував лист членам конкурсної комісії з вимогою скасувати результати конкурсу. І зробити це треба через скаргу одного з кандидатів, а саме — росіянина Олексія Душутіна. Він – російянин, не має громадянства України, участь у конкурсі брав віддалено, оскільки зараз живе у Канаді, не набрав жодного голосу на свою користь під час голосування, але вирішив оскаржити ці результати. І міністр Олександр Ткаченко на диво блискавично задовільнив претензію 

Звинувачення у "кінному геноциді"

Google видає чималий масив даних на запит "Алексей Душутин", і вони стосуються саме нашого "претендента" на крісло очільника Довженко-Центру. Щоправда повідомлення у гугл-видачі жодним чином не стосуються культури, історії, архівної справи та і самої України – окрім повідомлень про те, що Душутін втік до нашої країни з Росії, де відомий настільки скандально,  що довелося звідти тікати. Та й в Україні він встиг засвітитись як фігурант досить цікавої судової  справи.

Отже, Олексій Душутін народився у Москві у 1970 році у родині відомого радянського інженера-конструктора, який працював разом з Сергієм Корольовим та Михайлом Янгелем. Закінчив МВТУ ім Баумана, проте пішов не батьківською конструкторською стежкою, а подався у бізнес. Не і прославився передусім як очільник будівельної компанії "Ноурусс", власник Рязанського кінного заводу та акціонер та керівник ВАТ "Военно-строительное управление Москвы" з 2006 по 2011 роки. Зауважимо, що крім згаданих Душутін та його родина володіли ше десятком бізнесів.

Для початку – про тварин. В 2017 році російські зоозахисники виклали відео з території Рязанського кінного заводу заводу, де можна було побачити знесилених коней та мертве лоша. Тоді ж стало відомо, що з 2000 року кількість коней на заводі скоротилась з 500 до 70 голів.

Родина Душутіна володіла заводом з 2004 року. Після резонансу в мережі, який підняли зоозахисники, місцеві та федеральні російські чиновники неодноразово приїздили на територію заводу, але всі вони в один голос казали, що жодних фактів жорстокого поводження з тваринами виявлено не було, попри кадри із знесиленними конями. Зоозахисники ж зазначали, що перевірки проводили непрофесійні люди, які ніколи не працювали з конями, а у відповідях чиновників є багато невідповідностей. 

У підсумку за роки володіння кінним заводом родиною Олексія Душутіна підприємство було доведене до банкрутства та двічі оголошувала про процедуру банкрутства — в 2016 та 2017 роках. На Росії було заведено щонайменше 21 справу, де Рязанський кінний завод виступає в якості відповідача. 

Звинувачення у шахрайстві 

В 2007 році, після купівлі 35% акцій роком раніше, Душутін обійняв посаду директора Військово-будівельного управління Москви (ВАТ "ВСУМ"), на той час – глибоко збиткового. Душутін очолював підприємство до 2011-го, коли був усунутий з посади, як писала російська "Новая газета", під наглядом тамтешнього міністра оборони Анатолія Сердюкова. У 2012 році по відношенню до нього порушили кримінальну справу за шахрайство в особливо великих розмірах. Душутіна звинуватили в тому, що він продав 15 нежитлових будівель, завдавши тим самим збитків державі в розмірі 350 млн руб. На Росії вибухнув скандал, відомий як "справа "Оборонсервісу".

Справа та досить мутна, але саме тоді Душутін став головним викривачем у резоннасній справі російського "Оборонсервісу", яка стала фатальною для останнього. Втім, проти Душутіна та його родини, зокрема батьків, справи теж не вщухали. Його засудили до трьох з половиною років позбавлення волі, а через деякий час завели другу кримінальну справу за спробу продати ще 30 будівель та отримання "відкату" за обіцянку продажу за сильно заниженою вартістю. Поки справу двічі повертали на дослідування, Душутін перебував в СІЗО.

У 2017-му Душутін був відпущений під домашній арешт, з-під якого втік, був оголошений в розшук і в 2018-му "виплив" на території України, де намагався отримати політичний притулок. Заразом він став заявителем та відкривачем у справі Тимофія Нагорного, колишнього чоловіка олімпійської чемпіонки Лілії Підкопаєвої, звинуваченого у держзраді. За версією СБУ, Нагорний був завербований ФСБ та мав створити партію для впливу на внутрішні процеси та просування кремлівських інтересів в Україні.

Російські ЗМІ повідомляли про те, що Душутін здав до СБУ двох своїх адвокатів, яких звинувачували у шпигунстві. У серпні 2019 року російська генпрокуратура спрямувала запит до Києва на екстрадицію Душутіна на Росію, але відповіді отримано не було.

Згодом Душутін разом з батьками перебрався у Канаду, що підтверджується і листом міністра культури Ткаченка, де він вимагає скасування конкурсу на обрання голови Довженко-центр саме через те, що "Душутін є громадянином Канади та не може в умовах карантинних обмежень отримати право на перебування в приміщенні МКІП".

Аргументи Ткаченка та "відношення до культури" Душутіна 

У листі, який міністр культури Ткаченко надіслав до конкурсної комісії наказово вказується на необхідності скасувати результати конкурсу через скаргу Душутіна, який не отримав жодного голосу під час конкурсу. 

"З метою прийняття об’єктивного рішення щодо визначення переможця конкурсу та враховуючи справедливість претензій кандидата Душутіна О.В., викладених у заяві, а також задоволення його прав прошу невідкладно заслухати програму розвитку кандидата за його присутності. У зв’язку з тим, що Дашутін є громадянином Канади та не може в умовах карантинних обмежень отримати право на перебування в приміщенні МКІП, прошу повторно заслухати його програму розвитку на території Довженко-центру, після чого провести повторне голосування з визначення переможця конкурсу", – цитує лист Ткаченка голова конкурсної комісії Ірина Подоляк. 

Вона зазначила, що підставою для проведення нового конкурсу, згідно із Законом, може бути лише відхилення усіх кандидатур, а цього не було. З першого разу, абсолютно чисто і відкрито у рейтинговому голосуванні, набравши шість голосів із дев’яти перемогла Олена Гончарук. За пана Душутіна було нуль голосів, як і ще за одного кандидата. Безсумнівно, скаржник може звернутися до суду, але це, на її думку, абсолютно безперспективний кейс.

У зв’язку саме з цією ситуацією, зазначає голова комісії, Довженко-Центру нічого не загрожує – ні "параліч", ні "колапс". Міністр має повне право і усі підстави підписати п’ятирічний контракт з Оленою Гончарук, але  не має жодних підстав для оціночних суджень щодо "справедливості" вимог скаржника і тиску на членів конкурсної комісії з вимогою скасувати майже ідеальний конкурс, хіба що, щось пішло не так, і перемогла не та кандидатура, яку передбачали у ОП, Держкіно чи Міністерстві.

На відео засідання конкурсної комісії, де кандидати презентують свої програми, можна побачити презентацію Олексія Душутіна (дивитись відео з 5:20), зокрема і його "знання" української мови.

Зазначимо, що у картці Душутіна як кандидата на посаду голови Довженко-центру вказано, що він є власником мережі хімчисток, мережі магазинів "Семен Семенич" та вже згаданого кінного заводу в Рязані. Знання кіноархівної, музейної справи, сфери культурної спадщини нема.

На даний момент, як пише тепер вже колишній очільник Довженко-Центру Іван Козленко, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко видав наказ №155-к "Про Гончарук О. Ю.", яким поклав виконання обов'язків гендиректора Довженко-Центру на Олену Гончарук. На невідомий термін. Наступним наказом, №156-к, звільнено від виконання обов'язків в.о. генерального директора самого Козленка. На його думку, призначено Гончарук сам "в. о.", може бути для того, щоби в світлі заяви громадянина Канади Душутіна (на захист "порушених прав" котрого стало Міністерство) не звинуватили самого Ткаченка в небажанні призначати Гончарук гендиректоркою Центру.

Чому міністр вирішив скасувати результати прозорого конкурсу саме за надуманою скаргою Душутіна, рід діяльності якого, м'яко кажучи, не має стосунку до культурної сфери, можна лише здогадуватись.  Залишається сподіватись, що скандальну ситуацію, все ж таки, вирішать найближчим часом, а Довженко-Центр отримає законно обрану голову, якою стала Олена Гончарук, а ніяк не людина з такою токсичною та скандальною репутацією, як Душутін.