Розкоші і злидні Пущі Водиці: Який вигляд мають колишні віп-дачі (ФОТОРЕПОРТАЖ)

В сьогоднішньому репортажі ми покажемо вам другий бік Пущі-Водиці – старовинний, не парадний і, дозвольте припустити, більш естетичний за деякі сучасні садиби з жлобськими п'ятиметровими парканами. 

Журналістка Depo.Київ відвідала Пущу Водицю, і розповідає, що лишилось нині від колись красивих, величних дерев'яних дач.

Читайте також: Як виглядають держдачі в Пущі-Водиці і хто там живе

Пуща Водиця — облюбоване киянами місце для відпочинку на природі: природний тунель дорогою туди на трамваї, пляж, місця для шашлику та красивий парк. Сама ж Пуща виглядає так, ніби застрягла десь на початку 2000-х років. 

Колись вона була геть інакша. У 1883 році на засіданні Київської думи, за ініціативи гласного міської думи Миколи Чоколова, було ухвалено рішення створити тут дачне поселення. І за кілька років почалась забудова — територія була поділена на 605 ділянок розміром близько 13 "соток". Ділянки ці не продавалися, а здавалися у довгострокову оренду на 99 років. Більшість дач будували за індивідуальними проєктами, але з використанням подібних елементів, основний з яких — різьблений дерев'яний декор. Ті, в кого грошей було менше, орендували вже готові будинки чи частину будиночку з окремим входом. 

Втім усі ділянки так і не судилося забудувати, у Пущі звели трохи більше 300 таких будинків. Дачі тут мали архітектори Іполіт Ніколаєв, Едуард Брадтман і, за деякими відомостями, навіть Владислав Городецький, настоятель Успенського собору Арсеній Дашкієв,  син відомого українського поета Олександра Олеся Олег Ольжич, швець і бізнесмен Яків Каплер, пивний фабрикант Яків Ріхерт.

Після приходу більшовиків усі вони були націоналізовані та опинилися на територіях санаторіїв. Красиві будиночки зсередини перегородили фанерними стінками і поселили там пролетаріїв.

Сьогодні від колишньої величі мало що лишилося. Багато будинків було зруйновано, а ті, що лишилися, входять до об'єктів культурної спадщини Оболонського району. Але це мало чим їм допомагає. 

Місцеві мешканці кажуть, що деякі з цих дач умисно підпалюють, аби звільнити територію і звести на її місці чергову багатоповерхівку. Проте на практиці ці слова не підтверджуються. Остання дача, яку зруйнувала пожежа у Пущі — дача швеця Яківа Каплера. Вона була розташована на території державного санаторію. І за стільки років нічого з новобудов на її місці не з'явилося. Тож, на думку, краєзнавця Антона Короба, це просто результат бездіяльності.

Небагаточисельні садиби, які сьогодні лишилися, або перебувають в аварійному стані, або ж у них живуть люди, які так чи інак вимушені підтримувати їхній стан.

Ось, наприклад, одна з дач, розташована на території дитячого санаторію. Двері заперті на засув і на них напис "Аварійне приміщення. Вхід заборонено", а у самому приміщенні ростуть дерева.

По суті, будівлю перетворили на склад чи смітник, складуючи поряд відра від фарби, старі меблі, матраци та інший непотріб.

Поруч розташована іще одна невеличка, огороджена стрічкою, будівля з аналогічним написом на дверях і колись, мабуть, красивою верандою. Зараз у цій веранді провалився дах, а її стіни тримаються на дерев'яних підпорках і божій помочі.

Зовсім поруч з нею дуже доречно стоїть дитячий майданчик. Зі стіни цієї, і так нещасної, будівлі теж познущалися — забили вікна і двері і розмалювали різними казковими персонажами. Виглядає це як мем "очікування — реальність".

Особливої уваги вартий будинок на вулиці Юнкера, 37а, його уже так і прозвали "Дача на Юнкерова". Красива старовинна дерев'яна будівля утопає серед каштанових дерев, а єдині її мешканці (треба сказати, не дуже дружелюбні) зараз — коти.

У 2014 році дачу поставили на облік пам'ятників архітектури. І зараз прокуратура через суд вимагає власника будівлі привести її до належного стану.

Як розказав нам Антон Короб, зараз ця дача виглядає краще — там прибирали купи сміття. Всередині будівлі, дійсно, порівняно чисто, якщо не зважати на графіті на стінах та поодинокі пляшки.

Колись вид з вікон цієї будівлі виходив на санаторій, де росли дуби та сосни, тепер же — на будівельний майданчик. Поруч зводять чотириповерховий житловий комплекс. А будівельний кран нависає над старовинною дачею як постійне нагадування про її невтішні перспективи.

У одній з кімнат видніються сліди пожежі. У листопаді минулого року жінка, яка підгодовує місцевих котів, побачила сліди підпалу і подзвонила у ГО "Київська Пуща". В Департаменті культури КМДА тоді запевнили, що обов'язково розберуться з причинами. І на тому усе затихло. Втім, можна припустити, що якби дачу дійсно хотіли умисно знищити, то довели б справу до кінця. А поки що це схоже на необережне поводження з вогнем підлітків чи безхатьків, які перебираються сюди на зимовий період.

Іще одна старовинна дача розташована на території приватного готельного комплексу. Її двері заколочені, а територія поруч поросла травою, кущами та деревами.

На територію комплексу охоронець нас не пустив і через паркан порадив не лізти. Усе, що вдалося побачити, що вона ще у більш менш пристойному стані. Проте, як розказав Короб, далі на території є ще одна будівля, точніш, її залишки, бо вона напівзруйнована.

У деяких таких дачах досі живуть люди, хоча з першого погляду і не скажеш. Їхню присутність тут видають супутникова тарілка та білизна на ґанку.

Жителі мали б підтримувати житловий стан цих будинків, але особливо, видно, ніхто не заморочується. От, наприклад, вхід на веранду просто закрили фанерою, в яку ще й вставили двері. Така собі реконструкція по-київськи.

Фото: Катерина Ейхман

Читайте також: Сусіди Зеленського: Хто живе на держачах в Конча-Заспі