Суд заборонив символіку СС "Галичина": Хто розганяє цей фейк

Однією з найгучніших новин середи, 27 травня, стала чи то "заборона", чи то "визнання нацистською" символіки улюбленої страшилки "русского міра" – дивізії Ваффен-СС "Галичина". Начебто таке рішення ухвалив Окружний адміністративни суд міста Києва, очолюваний одіозним суддею Павлом Вовком.

Новина широко розлетілася українським інформпростором і ще ширше – російським, викликавши чималий резонанс і в патріотичному, і в підпутінському таборі. При цьому низка сайтів стверджувала, що суд виграно у колишнього директора українського Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, яким росіян та їхніх "братів" в Україні лякають не менше, ніж самою "Галичиною". Depo.ua розбиралося, хто за що і з ким судився і яке рішення суд виніс насправді.

Справа завдовжки в 2,5 роки

Судові розгляди у справі №826/11325/17 тягнуться ще з 2017 року. Позивачем виступила така собі Мясникова Наталія Олегівна, її представником – адвокатка Людмила Брайловська, відповідачем – Український інститут національної пам'яті та його голова, а Володимир В'ятрович, який, власне, на той час очолював УІНП, проходив як третя особа.

Підставою для позову стала відповідь Інституту за підписом В'ятровича на запит журналіста видання "Страна" Дениса Рафальського від 16 травня 2017 року стосовно того, чи підпадає символіка дивізії Ваффен-СС "Галичина" під заборону згідно з вимогами Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону їхньої символіки". В ній тодішній голова УІНП зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 1 згаданого Закону, де наведено перелік того, що саме вважається нацистською символікою, нема символіки "Галичини", тож вона не є нацистською і забороненою в Україні.

Мясникова просила суд визнати дії В'ятровича протиправними, заборонити Інституту "пропаганду символіки дивізії СС "Галичина" і спростувати оскаржувану інформацію.

Зазначимо, що за твердженням тої ж "Страни", після відповіді Інституту нацпам'яті позов до УІНП та особисто В'ятровича подав голова Українського єврейського комітету Едуард Долинський. Крім того, в низці джерел можна знайти згадку позова від так званого "Антифашистського комітета України", причому представником позивача, як і у випадку з Мясниковою, згадується Людмила Браславська.

Згідно з наявною інформацією, представники Інституту засідання не прийшли, проте раніше надсилали письмові заперечення і просили відхилити позов. Не прийшов на суд і В'ятрович, який також письмово попросив відхилити позов. В коментарі LIGA.net він наголосив, що був третьою особою, а не відповідачем, і назвав процес "зрежисованим шоу", оскільки спочатку дізнавався про виклики до суду з соцмереж нардепів від "Слуги народу" Максима Бужанського та Олександра Дубінського.

Наталія Мясникова на низці джерел згадується як "глава видавництва "Сакцент Плюс". На сайті YouControl є дані про таке видавництво, засновником і керівником якого є повна тезка позивачки до УІНП. Нетривалий пошук в Google свідчить, що "Сакцент Плюс" видає мапи, атласи та різноманітну літературу, зокрема дитячу та навчальну. Також Мясникова є засновницею ГО "Соціум", яке нині припинило діяльність. Крім того, існує ФОП Мясникова Наталія Олегівна, адреса реєстрації якого повністю збігається з адресою позивачки. Задекларовані види діяльності – оптова торгівля товарами господарського призначення та видання книг.

Хто розігнав "сенсацію"

Згаданий вище Олександр Дубінський на " перемогу" уваги не звернув – судячи з його телеграму, він зараз кинув всі сили на прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та інші важливі, на його думку, для країни речі. А от Бужанський став своєрідним інформаційним локомотивом, радіючи рішенню суду, мов піонер барабану. У своєму "Телеграмі" він заявив про "дуже велику перемогу", мовляв, суд ухвалив рішення "про визнання символіки есесівської дивізії "Галичина" нацистською", і що "дії Інституту Нацпам'яті визнали незаконними".

Для ілюстрації "вкиду" використаний начебто агітплакат дивізії СС "Галичина". Проте шрифт на "агітплакаті" на диво подібний до шрифту Sans Journal з набору "Фотошопу".

Саме з "Телеграму" Бужанського новина розповзлася дружніми телеграм-каналами, соцмережами, проросійськими – і не тільки – інтернет-виданнями та майданчиками сумнівної якості, з витворів яких можна скласти хрестоматію маніпуляцій та московської пропаганди. Попри те, що Бужанський оприлюднив фото копії постанови, чимало ресурсів документ проігнорували і ретранслювали саме інтерпретацію "слуги народу". Російський "РБК" взагалі "роздув" Бужанского до розмірів Ради.

На вкид спочатку повелася і частина проукраїнськи налаштованих користувачів соцмереж, проте реакція В'ятровича і прискіпливе вивчання судового рішення, оприлюдненого самим Бужанським, швидко звели "велику перемогу" до її реальних розмірів.

Ліворуч – новина, зроблена на основі допису в "Телеграмі" Бужанського, а не судової постанови.

 

Що суд сказав насправді

Як випливає з рішення, суд постановив задовільнити вимоги позивача частково, а саме визнати протиправними дії УІНП та його голови по наданню висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС "Галичина" є нацистською символікою, поширення або публічне використання якої в Україні є забороненими, а також зобов’язати Інститут та його посадових осіб утриматися від поширення відповідного висновку. Іншим позивним вимогам судді .

Тобто суд не визнав символіку СС "Галичина" нацистською. Він визнав, що саме УІНП не має визначати, нацистською вона є чи не нацистською.

Зазначимо, в заголовку повідомлення прес-служби на сайті Окружного адміністративного суду Києва вказується, що "суд визнав протиправним висновок Українського інституту національної пам'яті", що не відповідає тексту самого повідомлення та згаданому вище судовому рішенню, адже в ньому йдеться не про сам висновок, а про надання висновку.

"Суд вирішив, що УІНП не мав відповідати на звернення громадянина щодо приналежності цієї символіки до нацистської. Хоча як УІНП як центральний орган виконавчої влади міг не надати відповіді громадянину для мене залишається загадкою", – прокоментував рішення В’ятрович. Це, втім, не завадило проросійському пулу оголосити про заборону символіки "Галичини" чи визнання її нацистською чи, за звичкою, фашистською.

Що таке дивізія Ваффен-СС Галичина

Повна назва підрозділу – 14-та гренадерська дивізія Ваффен-СС "Галичина" (нім. 14 Division Grenadiere der Waffen-SS "Galizien"). Існувала вона у 1943–1945 роках, за цей час змінила декілька назв. Під час набору добровольців це була "Галицька стрілецька дивізія СС", з 30 травня до 22 жовтня 1943 року – "Добровольча дивізія СС "Галичина", потім – "14-та Галицька добровольча дивізія СС, "14-та військова гренадерська дивізія СС (Галицька No 1)", "14-та військова гренадерська дивізія СС (Українська No 1)" і, нарешті, під кінець Другої світової війни, з 25 квітня 1944-го до 8 травня 1945-го – "1-ша Українська дивізія Української Національної Армії"

Символом дивізії "Галичина" став "Галицький лев", варіація стародавнього Руського лева – золотого "царя тварин" на лазуровому тлі, який був гербом Руського королівства, Руського воєводства та Західно-української народної республіка. Свастик, мертвих голів та тому подібної нацистської символіки в "Галичини" не було.

Слід розрізняти формування "арійських " СС та допоміжних поліетнічних "Ваффен-СС". Попри те, що російські переписувачі історії стверджують, що "Ваффен-СС", а разом з ними і "Галичина" були засуджені на Нюрнберзькому процесі, це не зовсім так. "Ваффен-СС", як і інші, обвинувачувалися у військових злочинах й участі в Голокості, але винними визнані не були. Вирок було винесено лише окремій групі осіб, яка включала в себе і членів організації, котрі брали участь у злочинах проти людства. Дивізії "Галичина" серед них не було.