ТРЦ замість "Літаючої тарілки": Чому кияни захищають пам'ятку радянського модернізму

"Літаючій тарілці", яка знаходиться поруч з метро "Либідська" та ТРЦ "Оушен плаза", за думкою архітекторів, загрожує небезпека. Ця небезпека – поки що примарна, і полягає в розширенні відомого ТРЦ і будуванні нового комплексу "Ocean Mall".

Кажуть, що будівлю вже віддали в оренду інвестору, а ось плани останнього щодо тарілки – невідомі.

В мережі, звісно, "гуляють" ескізи нового вигляду комплексу на Антоновича, 180 – з сучасних матеріалів, з деревами на даху, сяючого та святкового, як і сусідня "Оушен Плаза", що здалеку приваблює відвідувачів.

Так ось на цих малюнках – тарілка зберігається. Але, кажуть, що проект той старий, і які насправді у інвестора плани – ніхто не знає. Відомо лише те, що строк оренди почнеться ось-ось, і захисники "тарілки" побоюються, що не встигнуть щось зробити до того, як стартує реконструкція.

Що цінного в цій споруді, і чому її захищають? Бо це пам'ятка радянського модернізму, але без офіційного статусу. Щоб зрозуміти філософію цієї дивної споруди, треба згадати про авангардну утопію, про мрії радянських людей у прогрес, здатний змінювати світ. Ці ідеї втілювалися в архітектурі, але дуже часто файні задумки псували чиновники. Так сталося з київським крематорієм, коли Стіну Пам'яті ще за СРСР залили бетоном і так і не відновили за часи незалежної України.

"Тарілка" на Либідській задумувалася у 60-х роках минулого сторіччя як світо-музичний театр, але збудували приміщення лише через 20 років, і це був вже кінолекційний зал Інституту науково-технічної інформації. Зараз будівля знаходиться в дуже сумному стані – біля неї завжди купа сміття, у середині стіни покололися, вікна вибиті, радянська мозаїка на стінах обсипається.

Враження від перебування в цьому приміщенні – двоякі. З одного боку, розумієш, що потрапив кудись в незвичайне місце, а з іншого – його хочеться як можна швидше покинути, чомусь тяжка там атмосфера панує, ніби ти кудись в минуле повернувся. І тим не менш, молоді люди, які майже не знали СРСР, виступають за збереження будівлі і не хочуть, щоб вона перетворювалася на черговий ТРЦ. Але вони розуміють, що далеко не всі кияни підтримають ідею збереження пам'ятки радянського модернізму, і багато хто воліє бачити тут, замість сірої та похмурої споруди, сяючий вогнями комплекс, який вже не буде контрастувати з завжди святковим "Оушеном".

"Протягом останніх п'яти років Мала академія наук розробляла концепцію центру живої науки. Ми шукали площу, партнерів і кошти на створення музею науки у Києві. Мінімальна площа для музею науки – це 5 тисяч м². І ці 5 тисяч "квадратів" достатньо несподівано вималювалися для нас у будівлі Інституту науково-технічної експертизи та інформації. Ми пропонуємо реалізувати тут зали для постійних і змінних експозицій, приміщення для дитячих наукових студій і лабораторій, а також майданчик наукового інкубатора для школярів і студентів", - пише директор Малої академії наук України Оксен Лісовий.

Але науковці прекрасно розуміють, що втілення цієї ідеї коштує недешево, місто на це гроші не знайде, а інвестору такі проекти нецікаві, бо не принесуть прибутку.

"Не можна відштовхувати звідси інвестора, тому що комусь все одно треба реставрувати цю будівлю, - каже архітектор Катерина Соколова. – Якщо вони його беруть в оренду під офісні приміщення, припустимо, роблять музей, то в "тарілці" можна наукові фільми показувати. Насправді, можна прийняти правильне рішення, щоб всім було класно, просто мають зібратися архітектори, які зможуть все це накидати в скейтчі та йти на діалог".

Інші прибічники збереження "тарілки" вважають, що не треба вказувати інвестору, що тут будувати. Треба просто вимагати від влади зберегти не лише "тарілку", а київський модернізм в цілому. Бо дуже скоро вже не буде що зберігати.

Яскравий приклад – будівля "Укравтодору" на вулиці Фізкультурній, яка колись була заплетена в'юнкими рослинами, а після реконструкції перетворилася в банальну споруду з синіми смугами на фасаді. Чарівність будівлі зникла, і вона перетворилася на стандартну та сіру. З будівлі Мінсоцполітики вже почали зрізати металеві сонцерізи – унікальне архітектурне рішення радянського модернізму. Елементи ці нестабільні, і коли на вулиці вітер, вони можуть бути небезпечними для перехожих та машин. Про те, як зробити їх безпечними і разом з тим –зберегти, ніхто не думає, зрізати – дешевше. Ще одна будівля, виконана в цьому стилі, - будівля Сінного ринка – також приречена.

В зв'язку з цим, сподіватися, що у "Тарілки" на Либідській, буде краща доля, не доводиться. Тому активна молодь вирішила діяти. Задача номер один – пояснити громадськості, що київська "тарілка" - це круто, це родзинка, це те, що робить наше місто особливим та атмосферним. Небайдужі громадяни виготовляють футболки з "тарілкою" і навіть випікають тістечка відповідної форми.

- Є ряд прекрасних будівель в місті, які зараз у жалюгідному стані, тому що державі це невигідно та нецікаво, і держава руками тих власників, яким вони належать, користуються ними дуже невміло, - каже Арт-директор Європейської школи дизайну Ольга Терефєєва. – Відомо, що "Тарілка" має перейти у користування торгівельному центру. Що тут буде - невідомо. Макдональдз? Тут немає бути Макдональдзу, тут має бути школа, якесь культурне місце, яким зможуть користуватися і діти, і приїжджати туристи. Ця будівля має служити району. Я є мешканкою Голосіївського району, в мене двоє дітей, і я б із задоволенням сюди б їх водила на якісь гуртки. Я за те, щоб тут було місце для сімейного розвитку і залишилось таким, як воно задумувалося.

Молодий представник руху #SAVEKYIVMODERNISM Михайло вважає, що будівля на Антоновича, 180 має архітектурно-художню цінність і потребує захисту.

"У проекті, який представив забудовник, є небезпека, що ця будівля перестане бути пам'яткою модернізму. Це одна з небагатьох цікавих будівель, побудованих у Києві в ХХ сторіччі, тому знищувати її не дуже цивілізовано і суперечить моїм цінностям, бо я вважаю, що архітектура як мистецтво має залишатися", - каже він.