Чому "папєрєднікі" та паніка не допоможуть меру Кличку врятувати вагони метро

Очільник столиці та його команда до останнього сподівалися, що проблема з узятими в лізинг 100 вагонами метро вирішиться сама собою. Але враховуючи панічні настрої мера, що вилилися у звернення про допомогу до президента та РНБО, стає зрозумілим: у столиці дійсно можливий транспортний колапс.

Наразі російська компанія "Укррослізинг" у судовому порядку будь-що прагне забрати зі столичної підземки ту саму сотню вагонів, які вона давала у лізинг. Причина – заборгованість української столиці перед росіянами у розмірі майже 2 млрд. гривень.

Ця історія почалася ще у 2009 році. Тоді Київрада під головуванням Леоніда Черновецького прийняла рішення дозволити КП "Київський метрополітен" провести закупівлю фінансових лізингових послуг на 100 вагонів метро з правом викупу. Планувалося, що з бюджету міста того ж, 2009 року, на дані потреби буде витрачено не більше 15% від загальної суми договору у майже 1,3 млрд. гривень. Решту виплат мали розтягнути до 2014 року включно. 

100 вагонів метро для столичної підземки протягом 2010-2013 років поставила контора з російським корінням – "Укррослізинг". Тепер представники цієї компанії вимагають повернення вагонів, адже столична влада заборгувала їй майже 2 млрд. гривень за договором.

Визнають це і у мерії, але скидають відповідальність на попередників. За даними заступника мера Києва Іллі Сагайдака, у 2009 році "Київський метрополітен" уклав додаткову кабальну угоду з "Укррослізинг", яка, по суті, призвела до збільшення розміру виплат за вагони.

Більше того, протягом 2009-2014 років виплати по лізингу проводилися у неповному обсязі.  Свого часу були спроби через суд скасувати додаткову угоду між метрополітеном та російською компанією. Втім, у мерії скаржаться, що вітчизняна Феміда стала на бік кредитора з Росії. У свою чергу, "Укррослізинг" продовжував засипати суди позовами до "Київського метрополітену". Нещодавно Господарський суд Києва навіть виносив рішення про заборону використання 100 вагонів, що надали росіяни.

У мерії вирішили подати апеляцію і зробили з цього ще й піар-акцію, мовляв, за нашим позовом суд зняв арешт з рухомого складу. Але проблема так і не вирішилася, залишаючись у підвішеному стані. Тож будь-якої миті метрополітен може залишитися без 100 вагонів, а це значно збільшить інтервал руху поїздів, що виллється у транспортну катастрофу. В той же час, в бюджеті міста навряд чи знайдеться 2 млрд. гривень, щоб виплатити борг. 

Цікаво, що нинішня влада Києва сподівалася позбутися претензій від "Укррослізингу" ще наприкінці 2014 року. Тоді Київрада на чолі з Кличком внесла зміни у рішення міської ради Черновецького від 2009 року, яке зпередбачало, що усі гроші за вагони росіянам потрібно віддати у 2014 році. А Кличко своїм підписом затвердив нові строки повернення грошей – до 2018 року. Щоправда, такі умови не влаштували росіян, і вони пішли по судах.

Наразі вирішення питання з вагонами метро зводиться мером Кличком лише до вмикання паніки. Інакше не назвеш звернення до президента та Ради нацебезпеки з проханням про допомогу.

На думку мера, російська компанія втручається у діяльність столичного метрополітену, намагаючись заблокувати його діяльність шляхом вилучення 100 вагонів за які влада міста так і не розплатилася. Очільник Києва навіть вважає, що рішення цієї проблеми можна вирішувати в рамках закону про санкції, адже Росія анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі. Кличко з командою несподівано з'ясували, що "Укррослізинг" тісно пов'язана з урядом країни-агресора. Мовляв, тоді ніяких домовленостей та співпраці в рамках виконання умов лізингу з росіянами бути не може, якщо вони так нахабно себе поводять. 

Втім, як би там не було, а за законом ніхто так і не скасовував загальносвітові правила виконання умов договорів, навіть якщо вони підписані попередниками діючої влади. І якщо влада Києва взяла на себе фінансові зобов'язання, то вона повинна їх виконувати, незважаючи на зміну очільників міста. Паралельно з цим, звичайно, потрібно докласти усіх зусиль, аби притягнути до відповідальності попередників, якщо вони підписали кабальну угоду з російською компанією.

Наразі поведінка Кличка не зовсім зрозуміла – все одно, що громадянин України взяв би у російському банку кредит, а потім не платив би за угодою, звернувшись по допомогу до керівництва держави. Що ж стосується взаємовідносин Києва з країною-агресором, то очільник міста чомусь забув нагадати, що столичний метрополітен досі закуповує обладнання в Росії. І цьому не заважає ні анексія Криму, ні війна на Донбасі.