Матюгальники апокаліпсису: Скільки халеп розкрив колапс в столичному метро

Понеділок - важкий день, але для Києва справді важким став вечір понеділка 11 вересня. Причина – тривала зупинка в роботі столичного метро.

Перше повідомлення про задимлення в тунелі на "синій" гілці і, відповідно, зупинку руху на ділянці "Оболонь – Центр" з'явилося на сторінці "Київського метрополітену" у "Фейсбуці" близько 19 години. Але сама проблема, судячи з дописів інших користувачів, виникла на 30-40 хвилин раніше. Що і де "горить", розібрати було важко: про причини задимлення не повідомлялося, а зі станціями в оголошені Метрополітену спостерігалася явна плутанина. Згодом дані виправили, та й з інших джерел стало зрозуміло, що задимлення виникло на перегоні "Контрактова площа – Тараса Шевченка", а рух призупинено на ділянці від "Петрівки" до "Майдану Незалежності".

Офіційна версія метрохалепи, оприлюднена на сайті КМДА, – коротке замикання "без подальшого горіння" в генераторі автоматичної локомотивної сигналізації в 300 метрах від "Контрактової". Неофіційних версій було висловлено вдосталь. Одна з перших, озвучених в соцмережах – загорівся вагон, який начебто навіть гасили прямо у тунелі. Щоправда, озвучили її ті, хто їхав у вагоні сусідньому. "Ноги" ж у цієї версії ростуть, вочевидь, з наступного: один з машиністів потягів, побачивши задимлення і, вочевидь, ідентифікувавши джерело, спробував його самостійно приборкати, скориставшись вогнегасниками у вагоні. Примітно, що пасажири при цьому тримали двері, аби ті не захлопнулися. В сусідніх вагонах цього знати не могли, тож з'явилася версія про займання рухомого складу, яку тут же радо підхопили деякі російські інтернет-помийки. Наступні версії менш драматичні: коротке замикання у трансформаторі, загоряння проводки, масло на контактній рейці… Словом, ті самі сумнозвісні "технічні причини"

Між 19 і 20 годинами на Валах та Контрактовій стали збиратися "пожежні" та "швидкі". На перонах та перед зачиненими дверима до станцій – натовп. Перехожі та торговки біля входів в метро стривожено зашепотіли про теракт. Жартівники в соцмережах – про викурювання Саакашвілі зі столичної "підземки" та вейперів, які задиміли Контрактову. Центр, Поділ та Оболонь почали занурюватися в хаос, причому як на поверхні, так і під землею.

Забігаючи наперед, можна констатувати, що столиця до такого форс-мажору виявилася геть не готовою. Для початку – про те, що відбувалося в самому метро.

По-перше, хоча декілька станцій і зачинили на вхід, під землею від того легше не стало: поїзди продовжили підвозити пасажирів на декілька прилеглих станцій, внаслідок чого на перонах зібралася надмірна кількість людей. Як приклад – переповнений Майдан Незалежості.

По-друге, чимало пасажирів були змушені стояти в тунелях. А враховуючи, що вентиляція у вагонах приточна, тобто працює лише в русі, поїзди дуже скоро перетворилися на тісні душогубки, в яких людям ставало зле. Відповідно, виникає питання: навіщо треба було заганяти поїзди в тунелі, якщо і так відомо, що проїхати ними неможливо? Чи не простіше було висадити людей на найближчій станції і, оголосивши про причини халепи, попросити скористуватися іншими видами транспорту?

Третьою серйозною проблемою став надзвичайний, ганебний брак інформування. Що відбувається і наскільки тривала затримка, дізнатися було неможливо. Навіть якщо дуже захотіти. Сайт метрополітену зустрічав відвідувачів п'ятничною новиною про тематичний потяг "Енеїда" та закликом підписуватися на RSS-розсилку, "якщо хочете бути в курсі останніх новин". Сайт ДСНС по Києву звітував про справи за минулий тиждень. Сайту міста з оперативними новинами про події, проблеми та варіанти вирішення – наприклад, доїзд іншим транспортом – в Києві не існує. Сайт КМДА перше повідомлення про аварію в метро видав в 19:40, коли всі, хто міг, звідти або вирвалися, або туди не потрапили, а ті, кому не пощастило, чекали невідомо на що в тунелях і на станціях.

При цьому на самих станціях оголошення робилися. От тільки розібрати, про що віщають старі радянські "матюгальники", було важко. Особливо з урахуванням того, що "прикрутити" гучність реклами зі встановлених екранів та проекторів ніхто не додумався. Також кияни нарікають на те, що з метрополітенівською манерою подавати інформацію важко зрозуміти, що до чого. "Технічні причини" – надто обтічне формулювання, щоб зрозуміти, що проблема не страшна, але надовго. А обіцянки "Поїзд рушить за кілька хвилин", хоча нікуди він рушити не може, лише злять і провокують паніку у деяких нестійких пасажирів, а не вселяють надію і змушують заспокоїтися.

Єдиним джерелом, яке недосконало, але хоч якось інформувало, виявилася сторінка "підземки" у "Фейсбуці". Там було одразу сказано: задимлення. Одразу повідомлено, де саме. Запропоновані шляхи доїзду іншим транспортом. А також повідомлено про встановлення тимчасового "човникового" руху та відновлення повноцінного курсування поїздів. От тільки що робити тим, хто з якихось причин відірваний від інтернету чи не знає про цю сторінку – загадка.

Тим часом на поверхні коївся свій транспортний апокаліпсис. Слід зауважити, що близько 18 години на роз'їзді за кінотеатром "Київська Русь", що на Лук'янівці, стався обрив контактної мережі, який паралізував одразу три трамвайні маршрути – №№14, 15 і 18. Два з них йдуть на Контрактову. Тож коли мережу відремонтували, якраз після 19 години, на зупинках зібралася чимала кількість людей, які навіть не підозрювали, що вже можуть нікуди не поспішати. Втім, навіть коли трамваї радісним червоним косяком рвонули по маршруту, доїхати до метро – яке все одно не працювало – виявилося проблематично. Адже навколо Подолу, зокрема на Глибочицькій вулиці, утворилися шалені затори, проїхати які за умов тотальної київської зневаги до громадського транспорту, особливо трамваїв, було неможливо. На Валах все це впиралося в пожежні та швидкі. Поділ стояв і іноді ледь повз.

Далі – гірше. Таксі з Подолу викликати було неможливо. Окремих щасливців підбирали "попутки" або друзі. Інші штурмували переповнені маршрутки, автобуси та трамваї. От тільки останніх було вкрай мало. Деякі були настільки забиті, що просто не зупинялися на ближніх зупинках типу "Житнього ринку". Інші ж, навпаки, пустими проїжджали натовп, підмигуючи на прощання позначкою "В парк" або "В депо". Тобто "Київпастранс" мало того, що не допоміг "колезі-метрополітену", не випустив додаткові машини на маршрути і не розвантажив трафік, а навпаки, кинув киян на призволяще, дотримуючись звичного "графіку". Що спричинило штовханину і конфлікти вже на пересадочних зупинках на кшталт "Лугової", з яких можна було, врешті решт, уїхати на Оболонь. Хто мав час і натхнення, просто йшов пішки.

Таким чином, вчорашня невелика аварія в метро розкрила велику проблему в місті: один єдиний збій в роботі найбільш надійного виду столичного транспорту зупиняє місто намертво, причому для всіх. Київ виявився не здатним до оперативного вирішення проблем, дублювання маршрутів, регулювання руху і організації альтернативних варіантів доїзду. Комунальні підприємства не взаємодіють і не допомагають одне одному. Кияни, по суті, виявилися покинутими на призволяще. І це ще була "навчальна тривога".