На дроті: Як живе під домашнім арештом активіст Роман Ратушний

29 березня Печерський райсуд відправив активіста, голову громадської організації "Захистимо Протасів Яр" Романа Ратушного під цілодобовий домашній арешт з браслетом на два місяці. Романа підозрюють у нібито хуліганстві під час акції на підтримку Сергія Стерненка 20 березня під Офісом президента. Як доказ прокуратура показала знімок, на якому Ратушного упізнали свідки. Сам же знімок представляє собою просто чорний фон і білі крапки на ньому. Там не те що Ратушного, а в принципі людей розрізнити важко, тож у соцмережах справу уже охрестили справою Малевича з відсилкою до найвідомішої картини художника "Чорний квадрат".

Журналістка Depo.Київ вирішила дізнатись, як живе людина під домашнім арештом, поговорила з Романом Ратушним про його справу, несправні браслети, та до чого тут Протасів Яр.

Акція – лише привід для домашнього арешту

Потрапити до Романа – справа не з легких. Багатоквартирний будинок огороджений і увійти на територію можна лише через ворота, які відкриваються магнітним ключем. Як пояснив потім сам активіст, це було зроблено саме після сутичок у Протасовому Яру, коли координаторам протестів погрожували спалити машини. Тоді ОСББ ухвалило рішення обнести будинок парканом. Квартиру ж на поверсі упізнати не важко – на дверях наліпка "Аваков чорт". Це батьківська квартира, сам Роман живе у сусідньому під'їзді, проте відбувати домашній арешт його відправили за місцем прописки.

Коли заходиш в кімнату, першими кидаються в очі величезна кількість книжок і попільничка на підвіконні. Курить хлопець прямо у кімнаті. На питання, чи не проти батьки, відповідає, що коли його посадили під домашній арешт, одразу питав, чи не заважатиме, йому сказали почувати себе, як вдома. "От я і почуваю", – каже і сміється.

Активіст просив суд не обирати йому запобіжний захід, або якщо він так обов'язково треба, віддати його на поруки депутатам, адже йому треба працювати. "Я працюю в ГО "Захистимо Протасів Яр" і моя робота полягає в адвокаційній діяльності процесів нашої громади, яка передбачає постійні відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, активне пересування містом, активні зустрічі і судові процеси, яких по Протасовому Яру одинадцять. З дому працювати взагалі не варіант і суддя це чудово розуміє, і прокуратура це чудово розуміє. На мою думку, це зробили спеціально, щоб я не відвідував судові засідання по Протасовому Яру і сидів вдома. А вони там паралельно будуть намагатися щось робити. І вирішив це не суддя, а Смирнов (Андрій Смирнов, заступник керівника Офісу президента, колишній адвокат бізнесмена Геннадія Корбана, який пов'язаний з забудовою Протасового Яру, – ред.)".

На думку Ратушного, акція на Банковій була лише приводом закрити його удома і не дати можливості відвідувати суди по Протасовому Яру, адже активісти зараз їх активно виграють.

"У нас була чітка інформація про те, що вони будуть намагатися будуватися в травні цього року (у Протасовому Яру, – ред.), – розказує активіст. – І я розумію, що якби мені не дали запобіжний захід за участь у мирній акції протесту, мені б дали підозру за перешкоджання господарській діяльності, як це хотіли зробити два роки тому. Або вигадали - що там зараз в моді – кришування наркотрафіку в Одесі (сміється). По справі Шеремета могли б, там купа вільних місць, ще організатори не знайдені".

Браслет живе своїм життям

Посеред розмови Роман підключає браслет на нозі до зарядки і стоїть біля розетки. Мало того, що справний браслет він отримав лише з третьої спроби, так і той працює, здається, на останньому вдосі. Замість 12 годин він тримає заряд, за його словами, максимум годину, що не може не створювати додаткові незручності. Роману доводиться, наприклад, як усі ставлять на ніч телефон на зарядку, ставити на зарядку браслет та ще й примотувати його до ноги, бо він дуже легко від'єднується. Уся система – браслет, зарядка, павербанк, дріт до нього, за словами поліції, коштують 26 тисяч гривень. "Я там розписувався за кожний шнурочок, за кожний перехідничок. При тому шо ціна обґрунтована виключно одним – МВС сертифікувало тільки одну фірму для продажу цих браслетів в Україні. У нас навіть не можуть нормально політичні репресії провести, щоб нічо не вкрасти. Якби мені дали 26 тисяч гривень, я б кидав Авакову маячок в телеграмі, і думаю, це було б ефективніше", – сміється хлопець.

Та браслет, який швидко розряджається, це лише верхівка айсбергу. База від нього, яка передає сигнал органам поліції, не налаштована належним чином. Ратушний навіть не може вийти на кухню. Адже тоді браслет починає вібрувати, мовляв він покинув зону відбування домашнього арешту. Одразу дзвонять з центру моніторингу і доводиться пояснювати, що він лише вийшов на кухню. База мала б бути налаштована під площу квартири і охоплювати конкретний периметр. Також вона має бути постійно підключена до мережі, і коли у будинку, наприклад, вимикають світло, Роману доводиться самому дзвонити слідчому і пояснювати ситуацію. "Це стабільна ситуація, коли мені дзвонять о 4 ранку, кажуть, мовляв я зону покинув, відповідаю, що я в ліжку лежу. "Ааа, ну, значить знову до вишки джипіес підтягнуло ваш сигнал, вибачте, гарних снів", – розповідає він. – І браслет реально гі*но, тому що він може показувати, що я поза зоною, навіть коли я на балконі або в ліжку. Своїм життям живе".

Окрім браслету, який не дозволяє покинути кімнати у 14 квадратних метрів, незручностей доставляє необхідність спілкуватися з поліцією. Працівники приходять два рази на добу: один – удень, інший – вночі. "Сьогодні прийшов о другій ночі. Вони складають рапорт про те, що я не порушую умов домашнього арешту, я підписую цей рапорт, фотографую його собі, скидаю фото адвокату". 

Вишенькою на торті є те, що правоохоронці постійно зривають Ратушному ефіри з журналістами. Він виходить у скайп з телефону і саме в ці моменти йому починає дзвонити поліція, а не взяти трубку Роман не має права, це буде порушенням умов домашнього арешту.

Займався би столярством

Перебуваючи на домашньому арешті, Роман, за можливості, віддалено працює, планує знімати блог та облаштовує кімнату, розуміючи, що сидіти йому тут довго. Зокрема, пофарбував балкон у чорний колір. Жартує, що це автопортрет. На його фоні і планує знімати блог. "Перший випуск точно буде – огляд браслету. Може, на хотлайн відеоогляд продам. Такий собі огляд гаджетів в мус...кій державі, – сміється. – Загалом про ситуацію буду розповідати, про свою справу, про життя усіляких собак, недопалених майданом тощо".

Якби не треба було захищати Протасів Яр і постійно виходити на акції протесту, каже, займався би столярством. На балконі лежать дошки, з яких активіст планує зробити собі нормальне ліжко. Також, каже, чекає фурнітуру, щоб змайструвати ще шафу.

– Я так розумію, ви тут довго плануєте сидіти?

– Я думаю, що десь пів року буду на домашньому арешті до вироку, а вирок яким буде… Прокуратура далі буде просити про домашній арешт, коли закінчиться цей запобіжний захід. У цьому я переконаний повністю, тому що у них мета єдина. Вони ж навіть жодного допиту не провели, жодного разу мені не дзвонив слідчий, дізнатися, чи був я на тій акції, що я там робив, тощо.

– Є очікування, чим в принципі це все закінчиться?

– Тут два варіанти - або справа закінчиться вироком у три-п'ять років тюрми. Або зміниться політична конфігурація і ця справа закінчиться вироком для тих, хто її сфальсифікував. Влада факапить максимально часто і постійно люди будуть виходити на вулиці. Поліція асоціює усіх фігурантів цієї справи з людьми, які виводять інших на вулиці. Заручників взяли так сказати. Якщо вони зрозуміють, шо заручників треба, крім домашнього арешту в СІЗО перевести, щоб залякати вулицю, переведуть у СІЗО. Тут же немає жодних процесуальних, чи законодавчих норм, які б це все підкріплювали. Це просто, в моєму випадку – уява Андрія Смирнова, а якщо брати ситуацію глобально, то це просто бажання одного чорта.

До Протасового Яру Ратушний працював комунікаційником і сподівається, що за п'ять років ця історія нарешті буде вирішена, він зможе повернутися до роботи, і в принципі жити більш менш нормальним життям.

Наприклад, 23-річний активіст каже, що не може побудувати нормальні стосунки. Увесь час іде або на громадську активність, або на роботу. На відносини часу просто не лишається, адже мало кого може влаштовувати такий стан речей.

Але не видно, щоби це його особливо засмучувало, і взагалі, здається, Роман готовий вже до усього.

Компанію нашему арештованому візаві складає собака - пітбуль на ім'я Тор. Це собака його старшого брата. Братові його подарували після Майдану за те, що він вижив, але той одразу пішов на фронт, тож пес лишився з батьками. "Я його називаю собакою Авакова, бо поводить себе занадто зухвало", — іронізує Роман. Каже, що найбільше за нього переживає, тому що якщо, наприклад, прийде поліція з обшуком, виноситиме двері, пес кинеться захищати. Привчив батьків, щоби закривали Тора одразу на балконі, якщо що, "бо ті, хто приходять з обшуком, вони ж не люди, вони можуть що завгодно зробити".

Страшно, коли щось невідоме

– Тобто ви настільки уже до всього готові?

– Очевидно, що якщо не вб'ють, то спробують посадити.

– Ніколи не було страшно?

– А чого боятися? Що посадять? Тут нема чого боятися, насправді, це очікувана історія. Страшно, коли щось незрозуміле. Тут ти конкретно знаєш чого чекати, ти починаєш заважати якимось чортам і в якийсь момент вони спробують... Мене ж намагалися уже вбити. У жовтні 2019-го до мене присилали тітушок. Я переховувався чотири місяці. У цей час зустрічався з Зеленським, усе, що він сказав: "Я знаю, це жахлива ситуація", і нічого не змінилося, крім номерів на машинах тітушок. Закінчилася ситуація тільки після того, як я зустрівся з Пітером Вагнером – це єврокомісар, керівник групи з підтримки України. Він написав у твіттері: "Не вбивайте, будь ласка, цього пацана", десь так і написав, насправді (сміється), наступного дня зникли тітушки з-під будинку.

– Близьким вашим ніколи не погрожували?

– Якби погрожували, я б поводив би себе зовсім інакше. Є базові правила, навіть ці собаки мають їх дотримуватися. 

"Я тут живу"

Взагалі Протасовим Яром Роман займається з 21 року. У своїй громадській діяльності керувався одним простим "я тут живу". Коли почалася забудова, сусіди обрали його головою ініціативної групи і понеслося. На самому початку шляху багато сусідів не хотіли у це ввязуватись, мовляв "большиє дяді уже давно всьо рєшилі". "Таких людей було багато, зараз їм трохи соромно. Люди переважно таке кажуть, щоб виправдати власну бездіяльність. Вони не хочуть брати на себе відповідальність і починають вигадувати "міровоє правітєльство" тощо. Вигадують собі будь-яке виправдання, яке допоможе їм уникнути власної відповідальності", – вважає Ратушний.

– В політику не хотіли б піти?

– Ні. Я був кандидатом в депутати Київради від партії "Удар", але я не можу це назвати походом у політику в прямому сенсі. Сама по собі політична діяльність мені не цікава. Мені цікаво іти в політику, якщо це може підтягунти якийсь напрямок, яким я займаюся. Як у випадку з кандидатством в Київраду. Я став кандидатом через те, що це суттєво покращило наші стосунки з містом в контексті Протасового Яру, і місто на себе взяло низку зобов'язань через це, і продовжує, зараз після виборів, попри те, що не дістався мені мандат, хоча я набрав необхідну кількість голосів. Заради такого можна піти в політику. А так просто мені це не цікаво. 

– Як думаєте, після низки домашніх арештів після акції 20 березня буде кому людей на вулиці виводити?

– Такі люди завжди знайдуться. Завжди знайдуться люди, які зможуть організувати інших намалювати плакатики, їх неможливо вирахувати системою. Єдине, що можуть зробити поліцейські – це запакувати тих, хто плакати уже малював. Вони можуть, звісно, діяти на превенцію, створюючи поліцейську державу і Білорусь тут. Але це такий собі метод, він може викликати значно більше спротиву.

 

 Фото: Катерина Ейхман

Читайте також: Сергій Філімонов, якому світить 7 років за акцію під ОП: Головне не те, що побили шибки, а чому це зробили