Важка доля київської "летючої тарілки": Чи допоможуть кпини Ткаченка і Кличка врятувати її від знесення

Днями захисники старовини у Києві видихнули з полегшенням. Ще кілька років тому почали точитися розмови про знесення "летючої тарілки" – будівлі у стилі радянського модернізму, що зведена біля станції метро "Либідська". Цей комплекс було збудовано ще у 1971 році за проєктом архітектора Флоріана Юр’єва. Окрім самої будівлі у вигляді тарілки поряд стоїть 16-поверхова висотка, і усе це є територією Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації. За задумом, сама "тарілка" мала стати світло-музичним театром, але згодом, коли усе було збудовано, приміщення стало кіноколекційним залом Інституту науково-технічної інформації.

Стихійний автовокзал і нова забудова

Київська "летюча тарілка" - це дійсно НЛО - неосвоєний ласий об'єкт. Колись місцевість, де нині нависає "летюча тарілка", була ледь не околицею Києва, а нині це ласий шматок столичної землі для забудовників. У 1990-х роках біля "тарілки" з'явилася стихійна автостанція, звідки автобуси роз’їжджалися по Київській та прилеглих областях. У 2010 році розпочалась масштабна забудова району, що призвела до появи поряд величезного торговельно-розважального центру, що запрацював у 2012 році – на його відкритті було присутнє навіть вище керівництво столиці. Згодом торговельними площами почали забудовувати і суміжну територію, що виходить на бульвар Дружби народів. Зрештою активісти почали побоюватися, а чи не знесуть культову "тарілку", щоби втулити туди чергові площі ТРЦ. Свого часу в інтернеті були ескізи, якою мала стати місцевість навколо "тарілки" після чергової "реконструкції. На них споруда наче як збережена, але активістів це не переконало, адже ситуація, коли обіцяні проєкти змінюються на догоду забудовникам, в Києві – не рідкість.

Читайте також - Команда "залиште нам все як є": Кличко веде в Київраду забудовників

Як чиновники використали "тарілку" для взаємних кпин 

Був один шанс вберегти "летючу тарілку" від зазіхань будь-яких забудовників: надати цьому об’єкту статус пам’ятки архітектури. І зараз ситуація зрушила з місця. Днями міністр культури Олександр Ткаченко, на своїй сторінці у Facebook заявив, що експертна рада Мінкульту вирішила внести "тарілку" до переліку реєстру пам’яток архітектури та монументального мистецтва. Ткаченко заявив, що зі свого боку його відомство зробило усе можливе, аби зберегти унікальну будівлю. Мовляв, далі – справа за столичною мерією, адже місцева влада має внести "тарілку" до списку щойно виявлених пам’яток об’єктів культурної спадщини. Тільки після цього може бути завершений процес внесення будівлі до державного реєстру пам’яток місцевого значення. На думку Олександра Ткаченка, коли усе це буде зроблено, "тарілка" матиме захист від будь-яких забудовників. Крім того, він дав столичній мерії п’ять днів на те, щоб внести "тарілку" до списку щойно виявлених пам’яток об’єктів культурної спадщини. Ще й написав на додачу – "Час пішов". 

Але того ж дня у мерії Києва заявили, що Департамент охорони культурної спадщини КМДА вніс до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини усю будівлю Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації, разом з "тарілкою". Навіть відповідний наказ був направлений до міністерства культури.

І тепер вже Мінкульт має надати "тарілці" відповідний статус і занести її до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Причому у мерії також вирішили наголосити, що відомство Олександра Ткаченка має зробити усе якомога швидше. Таким чином, Олександр Ткаченко та мер Кличко вчергове, так би мовити, обмінялися люб’язностями.

Чи врятує статус без страху покарань

Тепер слово – за самим Міністерством культури. Звісно, це важливий крок для того, щоб зберегти таке надбання, як модернистська "тарілка". Проте потрібно реально дивитися на речі – того, що той чи інший об’єкт просто внесено до реєстру пам’яток або ж що він є історичним, не завжди достатньо для збереження. Згадаємо хоча б, як нещодавно забудовник просто зруйнував історичну садибу, якій було більше 100 років,  на вулиці Саксаганського, 76. У мерії тоді одразу заявили, що перед тим, як зносити історичну будівлю, забудовник мав отримати відповідний дозвіл у міністерстві культури і щоо надавали забудовнику лише дозвіл на реконструкцію будівлі з надбудовою – без зміни зовнішніх параметрів і демонтажу. Але той просто пригнав екскаватор, реконструкція перетворилась на знесення і будівництво чергового бетонного одоробала. І це у центральному історичному ареалі столиці, де просто так, здавалося б, навіть перефарбувати фасад не можна! Інформації про те, що забудовник за руйнування історичної будівлі поніс якусь відповідальність, ми не знайшли. Хоча зараз з усіх інформаційних майданчиків КМДА мало би бути оголошено, який штраф чи тюремний термін він отримає - щоб другим неповадно було.

Тож на тлі переможних реляцій про збереження "тарілки" чиновникам не завадило б подумати над запровадженням більш жорстких покарань для забудовників, які, незважаючи на різноманітні статуси тих чи інших будинків, дуже часто діють, як їм заманеться.