Дотягнути до весни: Як сходи на Пейзажній алеї пережили перші місяці свого існування (ФОТО)

Сходи від початку Пейзажної алеї до колись ремісничого, а нині "мажорного" урочища Гончарі-Кожум'яки – відомий і популярний об'єкт як у киян, так і у гостей столиці. Навіть у свої не найкращі часи, вже будучи занедбаними і аварійними, вони привертали чимало уваги, а після реконструкції взагалі стали одною з найпопулярніших локацій – разом із самою Пейзажною алеєю – у цій частині старого Києва.

Урочисте відкриття сходів відбулося 17 липня. Сам спуск – це 247 сходинок на бетонному каркасі, вкриті вологозахищеною зносостійкою деревиною, лавочки, урни, світлодіодна підсвітка і навіть вай-фай. Також була приведена до ладу так звана Нижня алея – пішохідна доріжка, яка веде від сходів до Андріївського узвозу: на ній також з'явилися лавочки, клумби, ліхтарі (на розпач квестерам та неформалам, які полюбляли старі хащі) і навіть громадський туалет.

Зрозуміло, що міська влада на чолі з мером Віталієм Кличком не забула добряче на цьому попіаритися і нагадати про себе відповідними табличками. Але час розставляє все на свої місця, тож Depo.Київ вирішило перевірити, як пережили сходи перші три місяці свого існування і у якому стані зустрічатимуть зиму.

Передусім варто зазначити, що попри всю "облагороженість" локації, вона досі викликає відчуття недобуду. Особливо це помітно на верхньому і нижньому майданчиках. На вході, що на початку Пейзажної алеї, окремо "радує" дощовий приймач оригінальної конструкції. Не дуже зрозуміло, для чого йому потрібні верхні решітки, яку воду вони покликані приймати. Дивує і саме розташування: чому ця "технологічна сходинка" розташована біля входу, напроти "урочистого каменя", а не винесена трохи в бік? Про відсутність жолобів, заглиблень, стоків, які б "культурно" відводили воду з тротуару в каналізацію, можна не згадувати.

З іншого боку – якийсь одинокий стовпчик, заготовка чи то під скульптуру, чи то під сіті-лайт з рекламою, скажімо, мера, чи то ще під якусь конструкцію. Загалом таких "заготовок" в новому парку знайдено декілька. В траві валяються ніяк не прикриті кабелі. На стовпах – хомутні технології – сучасна заміна застарілим технологіям скотчевим і ізолентовим.

Нижній вхід – окремий біль. Тут ознаки недобуду навіть не намагалися приховати. Необлаштований схил (і це не єдина його проблемна ділянка), бруд з якого розноситься сходами, припарковані автівки, ще одна заготовка чи то під скульптуру, чи то під сіті-лайт, і головна "прикраса" – купа сміття на місці урни.

Подивимося на самі сходи. Загалом вони у дуже непоганому стані і, як і раніше, тішать око. Особливо вночі, коли вмикається підсвітка. Загальне враження псує бруд: чим нижче, тим його більше.

Зносостійка вологотривка деревина за три місяці дещо "втомилася" і стерлася. Деякі дошки почали розсихатися.

Якщо відірватися від загальних планів і подивитися на деталі, то виникає низка риторичних питань щодо якості виконання робіт, а також наслідків такого виконання. Вже згадані кабелі мало того, що кинуті через траву, так і на самих сходах – точніше, під ними – проводка ніяк не захищена. Де-не-де під сходами складено якийсь мотлох.

Ніяк не прикриті болти кріплення перил. Враховуючи, що деякі з них вкручені абияк, потрапляння вологи у внутрішній простір конструкцій і їхнє наступне псування неминучі.

Взагалі помітно, що із заглушками будівельники вирішили не "заморочуватися". Та й не тільки із заглушками…

Пройдемося нижньою алеєю. На ній також кидається в око незавершеність і недбале виконання робіт.

Декоративні рослини мають жалюгідний вигляд. Чи то не сезон, чи то просто не пощастило жити в Києві…

Бруківка в деяких місцях встигла просісти, в деяких – вилетіти. Додає "краси" схил, який оплив на тротуар.

Всі ці дрібні – принаймні, поки що – огріхи явно не заважають більшості присутніх тут людей. Вони активно фотографуються, сидять на лавочках і, за хорошої погоди, просто насолоджуються життям. На цьому тлі вже й забулися скандали та дивовижності, якими супроводжувалася ця реконструкція. Варто про них нагадати.

Скандал перший – власне, сам проект реконструкції. На самому початку, у лютому 2016-го, міська влада вирішила "погратися" в "народну" і звернулася до ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива", яка опікується цією історичною місцевістю, з проханням створити конкурсну комісію, яка обере найкращий проект з реконструкції сходів від Десятинного провулку до урочища Гончарі.

Такими сходи були перед реконструкцією

Те, що зі старою конструкцією, ще 1980-х років, треба щось робити, ні в кого не викликало сумнівів. Тож активісти на пропозицію мерії "повелися" і радісно взялися до роботи. Вже наприкінці березня було проведено конкурс і визначено переможця – проект компанії "Віннерстрой" із дубовими сходами на металевих – чавунних опорах. Зазначимо, що наявні на той момент сходи були дерев'яними на бетонних опорах. Проект був переданий до мерії, а саме до КП "Інженерний центр", яке виступило замовником реконструкції.

Такими сходи могли бути

На початку квітня мер Кличко підтвердив, що проект узгоджений з активістами, і сходи будуть дерев'яними, з металевими елементами і стилізованими під старий Київ. Заразом міський очільник пообіцяв, що оновлені сходи відкриють вже у червні того ж 2016-го, а витрачено на них буде 15 млн грн. Втім, не так сталося, як гадалося: роботи на об'єкті майже одразу забуксували, і в березні наступного року раптом з'ясувалося, що проект готує зовсім не переможець, а якесь ТОВ "Архітектурна реноваційна група". Тож сходи будуть масивними, бетонними і аж ніяк не стилізованими під старовину, а навпаки – таким собі сучасним "хай-теком" кличківського розливу. А активісти, конкурси – то все, так би мовити, розваги для бідних.

Проект від мерії. Привертає увагу "приблизність" візуалізації та оригінальні мачти освітлення, які в кінцевому варіанті "не осилили"

Скандал другий – терміни реконструкції. Обіцянки мера від самого початку викликали сумніви, адже побудувати за пару місяців об'єкт, за який ще не бралися, може хіба що Кличко, і то на словах. Але менше з тим: ні в 2016-му, ні в наступному 2017-му погуляти по нових сходах киянам не судилося. Та й в 2018-му відкрити їх вдалося лише в середині літа, а не на початку прогулянково-туристичного сезону, як було б логічніше. Більше того: роботи на спуску, судячи з побаченого, досі не завершені.

Причиною затримки робіт, як переконував заступник мера Олександр Спасибко в липні 2016-го, стали кам'яні сходи, знайдені під час земляних робіт. Спасибко переконував, що то сходи аж XVI століття, тож тепер на об'єкті якщо хтось і копається, то тільки археологи. От тільки активісти отримали відповідь з Інститута археології НАН України, де стверджується, що це – залишки радянських сходів 1950-1960-х років, які не мають цінності, і взагалі жодних культурних шарів чи артефактів там не виявлено. Тож чому насправді затрималася реконструкція, можна лише гадати. Скоріше за все, тому, що обіцяти і робити – дві дуже різні речі, у столичної влади добре тільки з першим.

Нарешті, ще одне питання, на яке в будівлі на Хрещатику, 36, воліли б не відповідати – це вартість об'єкту. Наприкінці липня київський юрист Клим Братківський оприлюднив відповідь на його запит щодо вартості реконструкції – 89,3 млн грн. В мерії відреагували оперативно: вже згаданий Спасибко запевнив, що сходи обійшлися лише в 15 млн грн., а 89,3 млн – це загалом вся реконструкція разом із прилеглими територіями. У відповіді на запит Братківського і правда йдеться про "виконання робіт з реконструкції сходів… та благоустрою прилеглої території в межах пішохідної алеї до Андріївського узвозу". Разом з тим, ціну в 15 млн грн. озвучив ще мер Кличко в 2016-му, і його дивовижна точність щонайменше дивує, адже сума за два роки ніяк не скоригувалася. Також варто нагадати, що на самому початку реконструкція взагалі оцінювалася у 7 млн грн.

Так и інакше, але 200-метрові сходи Кличко собі в актив вже записав. І запевнив, що це – лише половина роботи. Друга половина – міст через Володимирський узвіз від Арки дружби народів (дослухатися до критики ідеї з мостом мер, як завжди, дослухатися явно не збирається) і облаштування вже Володимирської гірки.